Говорить президент Зеленський!

Апофеоз дилетантства і безпринципності

За порадою американського психолога Дейла Карнегі, розпочну цей текст із компліменту. Пане президенте, ваші виступи приголомшливі! Вони незабутні! Стільки експресії і безпосередності! Тільки ви здатні в ситуації офіціозу створити атмосферу свята, легкості, невимушеності.

Лише чомусь, коли ви говорите, на думку спадають рядки Павла Тичини:

"Говори, говори, моя мила:

Твоя мова – співучий струмок".

Але годі компліментів. Пере­йдімо до суті.

20 жовтня президент виступив із посланням до Верховної Ради.

Ідея перша: на виголошення наступного послання мають бути запрошені прості громадяни. Запитання: навіщо? Послання має зорієнтувати парламентаріїв у їхній законодавчій роботі. Яка функція посланців регіонів? Аплодувати? Пускати кульки? Брати автографи? Хотілося б дізнатися. На жаль, відповіді президент не дав. Наступне запитання: за якими критеріями чи процедурою добирати представників регіонів? Є два варіанти – запровадити спеціальні правила або продавати квитки. Якщо Зеленський схиляється до врегульованої законом процедури, то ця система вже є і називається "вибори народних депутатів". Президент тримав слово перед представниками народу, але не розумів цього.

Ідея друга: нове гасло України – "Країна, яка готова до всього". Хотілося б знати, "до всього" – це до чого? Бо я не готовий "до всього". Може, хай Зеленський поділиться, який тренінг пройти? Але попереджую: на курси в Трускавець не поїду. На що перетворюються люди, які звідти повертаються, ми бачимо.

Ідея третя: діти з ОРДЛО і Криму мають навчатися в університетах безкоштовно. Запитання: а вони можуть скласти ЗНО? Може, варто починати з безкоштовних підготовчих курсів для випуск­ників шкіл на окупованих територіях та іноземців?

Ідея четверта: "Кримська платформа" поверне до міжнародного порядку денного питання про статус півострова. Чудова думка! Але, які базові принципи "Кримської платформи"? Конституція України? Норми міжнародного права? Якісь інші? Наприклад, дружба з РФ в обмін на воду в Крим?

Ідея п'ята: більше опитувань, більше референдумів. От, промовляв президент, безпосередню демократію критикують, бо немає вільних ЗМІ. У цій залі, зауважив він, народні депутати, один із яких володіє трьома телевізійними каналами, а другий – двома. Це про Віктора Медведчука й Петра Порошенка. Але натяки, погодьтеся, не знімають проблеми – як забезпечити доступ до неупередженої інформації, якщо немає незалежних ЗМІ?

Вочевидь, президент не вважає це проблемою. Тотальна маніпуляція свідомістю його не лякає. А мене – лякає. Бо я не готовий, зокрема до того, що мій народ вводитимуть в оману й підштовхуватимуть до необдуманих волевиявлень.

Повну версію матеріалу читайте в журналі "Країна" від 27 жовтня.