Український професійний спорт досі залишається значною мірою зросійщеним

Боксер В'ячеслав Узелков став кандидатом у мери Вінниці від ОПЗЖ. Нічого дивного, бо український професійний спорт, на жаль, й досі залишається значною мірою зросійщеним.

Україномовні спортсмени - рідкість, а відтак завжди несподівана приємність. Частіше буває так, що як тільки уродженець карпатського села потрапляє у професійний футбольний клуб, то одразу старається підтягтися до негласно визнаних стандартів. Переходить на російську. Ми ж не раз спостерігали за таким мовним перевтіленням.

У проблеми давнє коріння. Є думка, що Союз цілеспрямовано використовував спортивні секції для перетворення нашої дітвори на хомо совєтікус. Згадую свою секцію із плавання у шкільні роки у Дрогобичі на Львівщині. То вже був кінець совка і період відновлення незалежності. Довкола Народний Рух, "Ланцюг єдності" і Революція на граніті, а всі наші тренери розмовляють з нами україномовними винятково російською. У Дрогобичі (!). Навіть якщо ці тренери були з місцевих. На змаганнях у Львові так само всюди була російська. Тренери, судді. На релігійні свята у нас обов'язково були або збори в іншому регіоні, або змагання. Ну так, щоб бути далеко від батьків у святкові дні. Думаю, окупаційна машинерія цілеспрямовано використовувала професійний спорт, як середовище для м'якої сили пропаганди.

Узелков може бути унікальним експонатом. Можливо, у нього "діди воювали" або виховував дідусь-енкаведист. Може, просто цинічний або неосвічений. З колаборантами на вибори інші не йдуть.

Але проблема стандарту російської мови у професійному українському спорті справді досі існує.

Оригінал