Існує високий ризик культурної катастрофи

Розвинута економіка в суспільстві, де люди не довіряють одне одному – це наївно

Підхід, коли спочатку економіка, а все інше (ідентичність, культура тощо) наросте - глибоко хибний.

Розвинута економіка в суспільстві, де люди не довіряють одне одному - це звичайно прикольно, однак наївно. Чітка сформована ідентичність - це саме про довіру, врешті про систему координат в комунікації між людьми. Коли ти чітко, без сумнівів розумієш хто ти є і з чого складаєшся, де тут чужі, а де свої - ти можеш вибудовувати комунікації саме на довірі, довірі як інституті, який у нас відсутній саме через підвішеність громадян між культурними ідентичностями або й відсутністю взагалі самоусвідомлення в просторі і часі. А довіряючи ти уже можеш робити спільну справу без постійного стрьому і готовності автоматично на*бати або бути на*баним - для економічних взаємин це взагалі наріжний камінь.

Трапилося мені у фейсбуку визначення, ледь не гегелівське, що, мовляв, абстрактно мислять лише люди відсталі, слабоадуковані. В тому сенсі, що інших вони сприймають крізь призму простих понять. Ось це не людина, а це солдат, тому десять шпіцрутенів ти виписуєш не людині, яка взагалі-то складніша за поняття солдат, а виписуєш поняттю - "солдат", ну і так далі за списком подібних прикладів.

Так ось, підозрюю, що в Україні в цьому смислі зараз все значно гірше, бо навіть мислення поняттями дається пересічним співвітчизникам тяжко, і вони мислять часто просто словами або сталими виразами, часто взагалі не усвідомлюючи, що за ними стоїть. Лихо в тому, що це умовне "покоління" зараз при владі на всіх рівнях.

Навіть мислення поняттями дається пересічним співвітчизникам тяжко, і вони мислять часто просто словами або сталими виразами, часто взагалі не усвідомлюючи, що за ними стоїть

Це результат, певно, освітньої кризи, яка привела врешті до когнітивної катастрофи. Хочу помилятися, але ризик культурної, а відтак й інфраструктурної катастрофи у найближчому майбутньому так само дуже високий.

Щиро надіюся, що помиляюся і насправді все добре. І при тому свято вірю, що у будь-якому разі, ми все подолаємо. Яким чином - ну чудом і везінням, а також зусиллями небагатьох.

Aegroto dum anima est, spes est.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі