Хмельницький себе вичерпав, а Острозький – бездонна криниця смислів для України

Є гостра потреба у масштабній фігурі-символі

В Україні буяє всеохоплююча ідеологічна криза, і це вочевидь є результатом глибокої кризи ідентичностей тутешнього люду як такого. Ні час, ні місцевий простір нам не належать, бо в масі своїй ми не розуміємо, де в просторі починається та Україна і де вона закінчується. Не в останню чергу через територіальні втрати, але не лише через це. Через культурну експансію, наприклад, різноманітних булгаковцев, які досі уперто пхають столицю нашої країни в русскій культурний контекст тощо.

Те саме й з часом, оскільки час між Батиєм і Хмельницьким наглухо відсутній в масовій уяві, відповідно відсутній в маскульті, а як результат й у смислотворчій високій культурі.

Нема взагалі чіткого суспільного консенсусу - що таке Україна і хто такі українці. В українці скопом запихують усіх паспортизованих громадян нашого державного утворення, навіть якщо це тупо відбита вата і за культурним кодом строго "русский человек" (незалежно від етнічного походження).

В українці скопом запихують усіх паспортизованих громадян нашого державного утворення, навіть якщо це тупо відбита вата

Саме тому, скажімо, "русская певица" Оля Полякова вважається українською співачкою, хоча її українськість неочевидна і полягає хіба у прописці за адресою. Звідци ця постійна плутанина і наділення українців тими політичними якостями, які для них взагалі-то не є характерними. Нас взагалі-то мало. Не більше 15 мільйонів люду так-сяк є українцями, тобто людьми, що хоч трошки, але перебувають в українському культурному та ідеологічному полі, знову ж таки, безвідносно етнічного походження.

Історичні ж фігури, скажімо, які кволо але таки пропонуються у якості "точок зборки", вони або політично і культурно локальні, або є такими, що ну геть втратили контекстуальну актуальність. Потреба в масштабній фігурі, фігурі-символі, яка прошивала би Україну в часі з глибокого минулого і аж до непевного поки майбутнього, як ніколи гостра.

Постать Костянтина Острозького уже нині треба піднімати на українські знамена так само, як було свого часу, та й досі, піднято Богдана Хмельницького

Тут на думку спадає одне. Гадаю собі скромно, що постать Костянтина Острозького уже нині треба піднімати на українські знамена так само, як було свого часу, та й досі, піднято Богдана Зиновія Хмельницького.

Саме в смислі фігури ключової для національної і ширше європейської ідентичності, і саме в просторі і головне, знову ж таки, в часі. Ба більше, так собі міркую, що Хмель мав би уже й поступитися Князеві принаймні на цьому етапі нашого історичного розвитку. Якщо вже відверто - ідеологічно Хмельницький себе вичерпав, а ось Острозький - бездонна криниця корисних політичних, ідеологічних, культурних смислів для сучасної України.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі