Коли в Україні палять будинки активістів і авто журналістів – Путін потирає руки

Президент і правоохоронці мають негайно розібратися

Вночі 17 серпня підпалили автомобіль програми "Схеми" - спільного проєкту "Радіо Свобода" та телеканалу UA:Перший. Це сталося біля будинку водія знімальної групи. 8 серпня журналіст-розслідувач "Схем" Михайло Ткач заявив, що виявив вдома ознаки прослуховуючого пристрою. До цього палили автівку Tesla Model X колишнього керівника Офісу президента Андрія Богдана та будинок голови Центру протидїї корупції Віталія Шабуніна.

Це якесь повернення попередньої "культури" спілкування з пресою. Не знаю, який рівень людей бізнесу чи влади зачепив Ткач, але просто так підпалу не буває.

Варто згадати, що раніше колишня права рука Януковича відкрито погрожував журналістам і конкретно водію цієї автівки. У ЗМІ і соцмережах були повідомлення про погрози з боку Портнова. Вже не дивуюся нічим, коли такі люди повертаються в нашу країну. Але прямі погрози розправи вимагають чіткої відповіді – хто, навіщо, за що. А журналістам, на яких можуть скоїти напад, мають надати охорону.

Приклад подібної "культури" днями вже мали. Коли підпалили автівку Богдана. Метод такий самий, просто дикунство.

Все це може розпалювати ситуацію в країні. Президент і керівники спецслужб мають негайно розібратися. При бажанні це невелика складність - з'ясувати, хто стежив за журналістами, хто міг підпалити.

Будь-який розлад в Україні вигідний одному бенефіціару – Росії, Путіну. Який сидить у Кремлі і потирає руки. А в який спосіб і які конкретно люди підштовхують ситуацію, це вже друге питання.

Коли чую подібні новини, думаю: втрачаємо час і сили, які маємо спрямовувати на супротив ворогу. Який ніколи про нас не забуває. І якщо ми забуваємо про нього – це наша проблема. Сподіваюся, що поліція чи спецслужби доведуть, що вони ефективно працюють і чергового підпалу ми не побачимо, а зловмисників знайдуть. Бо безкарність – це прямий шлях до знищення держави.

Щодо журналістики в Україні, то маємо справу з кризою. Багато хто працюють на олігархів чи лівацькі гранти. Приносять в жертву професію чиїмось інтересам, які не мають прямого стосунку до інтересів суспільства. Приклад американських ЗМІ показує, що вони працюють на себе, а не на олігархів. На читачів, глядачів. Отримують гроші безпосередньо від споживачів інформації. У нашій країні - не зовсім журналістика, на жаль. Відсотків на 80 – це обслуговування чиїхось політичних чи економічних інтересів.

Айдер Муждабаєв, для Gazeta.ua