Добалакались до того, що співати гімн у школі - це "совок"
"До булави треба голови", а до школи - вчителя, який би навчив дітей шанувати свою історію, гімн і прапор
Завжди цікаво дивитися, як у прихованої вати починаються танці св. Вітта щоразу, коли їй нагадують, що тут Україна, і що це "надолго и всерьез" і "переждати" не вийде. Цікаво спостерігати, як травмований розум проявляє чудеса винахідливости, щоб захиститись від реальности.
От уже добалакались до того, що співати гімн у школі - це "совок".
Орвел ридає. Євразія завжди воювала з Океанією.
Тобто ніхто цим "борцям із совком" не розповів, що в Совку взагалі не існувало такого явища, як масовий хоровий спів - окрім як на сцені, після держприйомки спец. комісією, а все, що в залі, могло тільки мовчки плескати? Що прибалти тому й назвали свої 1989-1991 рр. "співочою революцією" - що там уперше юрба "отримала голос", заспівавши багатотисячним хором спершу народних пісень, а потім і заборонені гімни своїх країн доби міжвоєнної незалежности? Ніхто не пам'ятає, як довго на тих перших совкових мітинґах у Києві (я недавно постила відео з 1990 р.) Ященко з своїм хором "розігрівали юрбу", яка слухати - слухала, але все ніяк не наважувалась розтулити рота й підспівати?.. Ніхто не пам'ятає, коли фани київського "Динамо" вперше заспівали на стадіоні - який там гімн, о Господи, "Червону Руту"! - і яка це була подія?..
Совок - це країна МОВЧАЗНОЇ МАСИ. В усіх смислах. Який, у Бога, спів на шкільній лінійці?
Любі діти, Совок - це країна МОВЧАЗНОЇ МАСИ. В усіх смислах. (Почитайте Канетті, "Масу і владу"). Який, у Бога, спів на шкільній лінійці?? Ви про що???
Це - про спів узагалі. А тепер про гімн. Я перепрошую, а що, всі вже забули, що в СРСР ррв тридцять замість гімну грали "пісню без слів" - саму тільки мелодію, бо в Політбюро все ніяк не могли погодити заміну сакрального куплета з "Нас вырастил Сталин"?.. На моїй пам'яті газета "Правда" виправлений текст передруковувала двічі, раз за Брежнєва, раз за Ґорбачова, і коли вперше по радіо замість звичної погребової інструменталки хор гримнув "Союз нерушимый", це був справжній культурний шок, мов обізвалась Валаамова ослиця, але з громадян СРСР ніхто того гімну не знав до самого розвалу СРСР, бо його співання трудящими НЕ БУЛО передбачено в жодних радянських ритуалах (!).
Ні, любі діти, не гуртовим співом Совок держався. Це ви "Собачого серця" від Бортка надивилися - атож, напочатку Троцький і Ко. хотіли, але їм не вийшло. Бо це насправді дуже й дуже непросто, об'єднати масу співом: не можна просто так написати пісню, затвердити на Політбюро, звеліти всім співати й отримати "новую историческую общность". Гімни "не призначаються" згори, ними озиваються до світу - вже сформовані спільноти. Те, що російська революція НІМА І БЕЗГОЛОСА, помітила ще Леся Українка в 1905 р. (див. про це в Notre Dame d`Ukraine), і так воно й було до останку: СРСР був і лишився - країною БЕЗ ГІМНУ...
Як і Росія, от же в чім річ. Як і Росія.
Чи не в цьому й причина галасу?
І для Майданів, і для стадіонів, і для війни, і - дасть Бог - для перемоги
Резюме: "не надо завидовать" (с) тим, у кого свій гімн - слава Богу, є: через півтора століття, через всі бурі новітньої історії пронесений святим і чистим - і для Майданів, і для стадіонів, і для війни, і - дасть Бог - для перемоги...
P.S. Інша справа, що "до булави треба голови", а до школи - вчителя, який би навчив дітей шанувати свою історію, гімн і прапор не тому, що так веліли з міськвно (чи як воно тепер зветься), - а тому, що сам знає, що таке громадянські почуття, і як їх передати дітям.
Але це вже зовсім, зовсім інша тема - наше шкільництво.
Тож не плутаймо мухи з котлетами.
