Дії влади під час теракту в Луцьку викликають надто багато питань

У Луцьку відбувся справжній акт тероризму. Людина зі зброєю вчинила масове захоплення заручників. Загрожувала вбити їх, ставила вимоги державним діячам. Це - не компетенція МВС та Авакова. Такими проблемами займається Служба безпеки та підрозділ "Альфа". На відміну від багатьох українських силових структур, цей - дійсно елітний. Стикався з ними на Донбасі, хлопці - професіонали найвищого калібру.

Усе, що у Луцьку міг робити Аваков, це - оточити місцевість. Більше нічого. Тож абсолютно незрозуміло, чому на місці подій був голова МВС, а не СБУ. Це породжує багато інших питань до Арсена Борисовича. Суспільство дуже йому не довіряє, це показує соціологія. Тож є думки, що теракт у Луцьку був постановкою.

Це не усі нестиковки. Заручників протримали 10 годин. Потім Зеленський виконав вимогу терориста і той відпустив людей. Якщо влада готова була пристати на шантаж цього Максима Плохого, навіщо був цей 10-годинний спектакль? Треба було одразу записати відео і все б закінчилось. В усіх цивілізованих країнах влада не веде перемовин з терористами. Але є гуманістична позиція, що життя людини понад усе. Мовляв, щоб його врятувати, можна навіть принизити інститут президентства. Я її не підтримую, але розумію. Чому Зеленський не записав цей коротенький ролик одразу? Навіщо треба було стягувати на місце подій воєнну техніку, якщо виявилось, що злочинця може затримати одна машина патрульної поліції. Адже саме цим усе і закінчилось.

Вчора розмовляв з бійцям "Альфи". Вони говорять, що це - цирк Авакова. В Україні достатньо підготовлених снайперів. У Рівному є відділення "Альфи". Доставити його бійців у Луцьк зайняло б 2-3 години. При такій відстані, погоді, відсутності дощу, вітру злочинця легко можна було знешкодити. Один мертвий терорист, і Україна усьому світу показала б, що з нами не можна говорити мовою шантажу.

Добре, що заручників звільнили, але до держави питань лишилось більше, ніж відповідей. Всі не розуміють, що це було. Якщо теракт, чому не поводились, як треба поводитись з терористами? В іншому випадку це спроба відвернути суспільну увагу від подій на фронті перед виборами. Це дуже прикрий спектакль. Він говорить не про гуманізм, а про брак будь-якої людяності. Влада в чергове показала свою безпорадність у кращому разі. В гіршому - Зеленський втратив останній свій козир. Щирість, завдяки якій утримується його рейтинг. Було два варіанта: гуманний, який врешті начебто спрацював, та цивілізований. Вийшов натомість третій, який лишив по собі масу недомовок та сумнівів.

Президент погодився на шантаж неадекватного злочинця. Це - продовження того владного наративу, що правда лежить десь посередині. Але це не так. Ми в чергове передали сигнал Кремлю, який дуже чутливий до подібних речей. І не тільки йому, тепер і угорська влада, і польська, з якими є тертя, знають, що на Україну можна тиснути і шантажувати. Можна взяти віртуальних чи реальних заручників і голова держави прогнеться. Це - хибний гуманізм. Іноді, врятувавши десять людей, передаєш у заручники мільйони. У 2014-2015 роках Путіну треба було вводити в Україну цілі батальйонні групи, щоб змусити Порошенка підписати ганебні Мінські угоди. Тепер достатньо одного божевільного. Висновки з цього зробили не тільки у Москві.

Геннадій Друзенко, для Gazeta.ua