Неправильно узагальнювати тих, хто живе в Криму. Місцеві розділилися на три групи

Які настрої панують на півострові

На материку люблять питати про те, які настрої панують в Криму. При цьому ніякої достовірної соціології у нас на руках немає і не з'явиться — і про причини цього вже доводилося писати. Можна лише припустити, що за останні шість років кримчани розділилися на кілька груп.

Перша група — це ті, хто в 2014 році радісно прийняв нові прапори. Ядерна проросійська група навряд чи здатна до еволюції. За минулий час вони встигли спалити всі мости. Будь-яке визнання помилок ризикує обрушити їхню картину світу. Ці люди встигли грунтовно вкластися в ідею "російського Криму" і "ворожої України", щоб дозволити собі сумніви. А тому все, що їм доступно, — це рефлексії на рівні "цар чудовий, а ось бояри не дуже", - пише Павло Казарін для "Крим.Реалії".

Друга група — це ті, кому ближче цінності побутового виживання. Для них колір прапорів вторинний, куди більше значення має тема умовної "стабільності". До анексії вони судили про Росію за репортажами російського телебачення, а останні шість років вони порівнюють телевізійну Росію і реальну. Яка встигла за ці роки збільшити пенсійний вік і затягнути своїм громадянам пояси. У соціальних мережах вони зазвичай неголосно скаржаться на труднощі побуту і старанно відмахуються від пропозицій поговорити про причини ситуації, що склалася.

Будь-хто незгодний автоматично опиняється в Криму в зоні ризику

Третя група — це проукраїнські налаштовані кримчани. Їм довелося найскладніше, тому що останні шість років їм випало жити в країні, яка відмовляється визнавати сам факт їхнього існування. Для Росії принципово важливо довести собі і світу тотальну лояльність жителів українського півострова. Що виявляється не тільки в "північнокорейських" цифрах лояльності за підсумком будь-якого голосування, але ще й у тому, що будь-хто незгодний автоматично опиняється в Криму в зоні ризику.

Усередині цього третього табору можливі кілька векторів еволюції.

Хтось йде в практику "малих справ". Одні присвячують себе родині і дітям, інші — роботі, треті знаходять хобі. Пошук персонального "бункера" досить закономірний: неможливо постійно жити у "відмобілізованому" стані. Їх персональний внесок у боротьбу з несправедливістю зводиться до "зменшення ентропії всесвіту". Хтось інвестує у власне навчання або кар'єру. Хтось — присвячує час дітям. Хтось — волонтерить на користь незаможних або прибирає сміття в парках. Одночасно вони намагаються не занурюватися в політику — щоб політика не почала цікавитися ними самим.

Ті, хто вирішив не тікати від реальності — рано чи пізно опиняються у владі дифузії. Зрештою, неможливо жити в соціумі і бути вільним від нього. Російська пропаганда в Криму дуже вже повсюдна, щоб можна було уникнути її торкань. Вони ритуально говорять про те, що не вірять телевізору, а потім починають його цитувати. Міркують про те, що анексія дозволила Криму уникнути "великої крові". Запевняють, що готові чути "усі сторони конфлікту". За останні шість років багато хто з них ціннісно перебралися з проукраїнського табору в російський ліберальний.

Неможливо жити в соціумі і бути вільним від нього

Нарешті, остання група — це ті, хто пішов у жорстку внутрішню еміграцію. Ті, хто скоротив до мінімуму коло свого спілкування. Ті, хто продовжують підтримувати відносини переважно лише з однодумцями. Жорстка інформаційна аскеза дозволяє їм не відволікатися на російський телевізор. Щоб зберегти себе в чужому оточенні — вони йдуть в глуху оборону. Лише це дозволяє їм залишатися тими, ким вони були на момент анексії.

Цілком допускаю, що цю класифікацію можна доповнити. Але, так чи інакше, узагальнювати тих, хто живе в Криму, було б неправильно. Як би хто не намагався переконати нас у протилежному.

Copyright © 2020 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Віктор Чумак Правник, колишній заступник генпрокурора
Андрій Римарук Ветеран, працівник фонду "Повернись живим"
Остап Українець Письменник, перекладач
Максим Кияк Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"
Тарас Чмут Голова правління "Українського мілітарного центру"
Погода