Світ віддаляється від путінської Росії. З нею більше нема про що говорити

Від РФ йде задушливий сморід імперської агресії

Комісія з радіо й телебачення Литви заборонила трансляцію російських телеканалів групи RT на територію своєї держави. На засідання, яке ухвалило рішення про заборону, представники російських державних телеканалів запрошені не були.

Зазвичай інша сторона запрошується, а тут не покликали. Говорити нема про що. Керівник литовського регулятора Мантас Мартішюс дипломатично пояснив це тим, що запрошують у тому випадку, коли "йдеться про порушення", зміст яких є сенс обговорити з порушником, а в цьому випадку обговорювати нічого, оскільки причиною заборони стали санкції Ради ЄС щодо Дмитра Кисельова, котрий контролює RT.

За тиждень до того, коли аналогічне рішення ухвалила Національна рада з електронних ЗМІ Латвії, представник МЗС Марія Захарова довго обурювалася, вимагала від "міжнародних структур" засудити Латвію, говорила про міжнародне право. Те саме, звільнення від верховенства якого тільки-но було визнано найбільшим досягненням путінської Росії.

Володимир Соловйов запросив з цієї нагоди до своєї програми Маргариту Симоньян, і вони довго сміялися з "невігластва" співробітників латвійського регулятора, які визнали, що RT контролює Дмитро Кисельов, тоді як насправді цим займається Маргарита Симоньян. Залишимо осторонь той факт, що власником RT є ФГУП МІА "Росія сьогодні", генеральним директором якого є Дмитро Кисельов. Тож латвійський і литовський регулятори у своїх формулюваннях абсолютно коректні. Але справа, звичайно, не в цьому. Просто для тих, хто визначає інформаційну політику в країнах Балтії, Росія припинила бути цікавою. Стало неважливо, хто й чим там керує. Важливо одне: щоб токсична інформація з російських джерел не проникала на територію їхніх країн.

Росія припинила бути цікавою. Стало неважливо, хто й чим там керує. Важливо одне: щоб токсична інформація з російських джерел не проникала на територію їхніх країн

З путінською Росією більше нема про що говорити. Не лише нема про що, а й небезпечно. Народи країн Балтії через свою історичну травму краще й гостріше за інших відчувають той задушливий сморід імперської агресії, який знову, після недовгої перерви, почав йти від РФ. Було б непогано іншим європейським країнам розвинути у себе такий самий чутливий нюх і взяти з них приклад послідовного дистанціювання від Росії...

Особливо актуальним цей приклад є для України, яка більше за інших країн, крім, мабуть, Сирії, страждає від російської агресії. Суть балтійського прикладу не стільки в недопуску російських ЗМІ — тут Україна себе захистила — йдеться про відмову в комунікації, відмову вважати путінську Росію співрозмовником.

Яскравим прикладом безглуздя комунікації з Росією стали переговори в рамках "контактної групи з мирного врегулювання ситуації на Сході України". Тобто якихось локальних цілей досягти можна, наприклад, домовитися про обмін полоненими. Але сподіватися на досягнення заявленої мети, тобто "мирного врегулювання" і повернення окупованих територій до складу України за сьогоднішнього керівництва Росії можуть лише дуже наївні люди.

Суть балтійського прикладу не стільки в недопуску російських ЗМІ — тут Україна себе захистила — йдеться про відмову в комунікації, відмову вважати путінську Росію співрозмовником

Публічна риторика офіційних представників Росії кардинально відрізняється від публічної риторики представників ЛДНР. Російські чиновники відверто клеять дурня, прикидаючись, що Росія тут взагалі стоїть осторонь і взагалі вона присутня в тристоронній комісії виключно з людинолюбства. Представники бандитських "республік" набагато чесніші й відвертіші. Вони не приховують своєї ненависті до України і відкрито заявляють про свої цілі.

В інтерв'ю агентству ТАСС заступник голови адміністрації президента Дмитро Козак, який відповідає за відносини з Україною, зробивши чесне обличчя, не розуміючи спитав: "Які кінцеві цілі переслідує Україна? На яких умовах і через які механізми, на думку українських колег, ці завдання можуть бути вирішені? Запевняю вас, що досі, незважаючи на більш ніж п'ятирічні переговори, ні у кого повної ясності з цих питань немає". Важко уявити собі людину, що має стосунок до політики, яка б не знала, що кінцевою метою України може бути лише відновлення територіальної цілісності. З іншими цілями в українській політиці робити нічого. Тож Дмитро Козак досить невміло вдає з себе простака.

У свою чергу, глава терористичного анклаву ДНР Денис Пушилін чесно й відкрито заявив, що Донбас не повернеться до складу України, а непідконтрольні Києву території регіону націлені на розширення інтеграційних процесів з РФ. "Жителі Донбасу не розглядають можливість возз'єднання з Києвом. Для нас є чужою русофобська й неонацистська ідеологія України, у нас інше ставлення до моральних норм, традицій, історичних цінностей. Майбутнє Донбасу пов'язане з Росією. Сьогодні ми націлені на посилення інтеграційних процесів з Російською Федерацією, перспективи повернення до складу України дорівнюють нулю", — повідомив Пушилін в інтерв'ю радіостанції "Говорить Москва".

Путінська Росія постійно бреше. Бреше грубо, нерозумно і невинахідливо

Приблизно те саме, але іншими словами повідомив представник ЛНР в контактній групі Родіон Мірошник в ефірі програми "Вечір" Володимира Соловйова від 8 липня. Він пояснив, що "особливий статус", прописаний в Мінських угодах, в ЛНР розуміють як створення "держави в державі". І додав, що це означає повну відсутність впливу України на все, що відбувається на території ЛНР і ДНР. При цьому Мірошник висунув вимогу, щоб нічого подібного не було у Івано-Франківська та Львова. У студії у Соловйова, природно, не знайшлося людини, яка б запитала, а навіщо Україні таке щастя...

На 21-му році путінської влади Росія остаточно втратила не лише ознаки демократичної держави, а й такі відмінні риси держави взагалі, як чинність хоч якогось права на своїй території. Втрачено властивості членороздільної мови, здатність чітко пояснювати партнерам з переговорів свої цілі, розуміти цілі партнерів і йти на компроміси. Натомість путінська Росія постійно чіпляється до інших країн з вимогою визнати ту версію історії, яку вона вважає єдино правильною, вимагає поважати російських національних героїв і проклинати тих, хто вважається національним героєм у сусідів, близьких і далеких.

А ще путінська Росія постійно бреше. Бреше грубо, нерозумно і невинахідливо. Росія стала нецікавою світу. З нею більше нема про що поговорити...

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Майкл Дракман Директор Міжнародного республіканського інституту в Україні
Дар'я Лазарєва Експертка відділу клімату та транспорту ГО "Екодія"
Юрій Ніколов Співзасновник видання "Наші гроші"
Брайан Вітмор Cтарший науковий співробітник Atlantic Council
Іван Сидор Священник, секретар-референт Київської єпархії ПЦУ