Фінансування проросійських організацій відновилося

Вони зайшли навіть на Волинь

Риба водиться лише там, де є вода. Активісти, відповідно, з'являються лише там, де є фінансування. Волинь взагалі і Рівенська область зокрема, традиційно вважалися для проросійських пропагандистів "мертвою зоною", де багато не здобудеш. Тому від початку дев'яностих усі антиукраїнські сили фінансувалися в цих краях за залишковим принципом.

Пригадую, як у 1997 році у Рівному довго не могли знайти керівника для місцевого осередку СДПУ(о). Пропонували і мені, і багатьом моїм знайомим. Усі відмовлялися. Те ж саме було і з "товариством російської культури", яке існувало абияк, практично нічим про себе не нагадуючи.

Все змінилося на початку двотисячних, коли головним "росіянином" Рівного став такий собі Михайло Кирилов, колишній хірург, який із початком ринкової економіки проміняв медицину на навколомедичний бізнес. Стало зрозуміло, що у "любителів російської мови" з'явилися гроші. Але навіть за гроші Кирилову не вдавалося тоді розміщати антиукраїнські матеріали у місцевих ЗМІ. Такий вже регіон - "мертва зона".

Врешті, на Волинь махнули рукою — в останнє десятиліття, особливо після другого Майдану та початку війни, проросійські агітатори навіть не заїжджали за межі Житомирської області. Навіщо, коли результат буде нульовий або близький до цього? Найбільш наочно це виглядало перед черговими виборами, коли білборди із портретами проросійських кандидатів та емблемами їхніх партій зникали з узбіччя дороги одразу за Новоград-Волинським.

Останнім часом все змінилося. Маркером цього для Рівного став перехід одного із місцевих професійних активістів на посаду керівника місцевого осередку "партії Шарія". Це сталося зовсім не тому, що у місті та області збільшилось число прихильників одіозного політика. І не тому, що згаданий активіст раптом "прозрів" і став щирим адептом "шаріїзму". Причина очевидна — у згаданої партії з'явилися гроші - раз, а на Волині виросло нове покоління "активістів", яким вже не соромно агітувати за проросійські сили, як було соромно їхнім попередникам двадцять років тому.

А куди, скажіть, тим молодим "активістам" подітися, коли на чолі "тимошенківців"чи "порошенківців" все міцно і надійно зайнято на довгі роки уперед? А хоч якої альтернативи із фінансуванням, якою донедавна була для них "партія Ляшка", на горизонті не помітно. Активісти хочуть грошей! І гроші ці їм дадуть сьогодні лише проросійські організації. Дадуть багато! Після чого виявиться, що на Волині є насправді дуже багато прихильників Росії. І так буде аж доти, поки проросійські партії даватимуть на це гроші. Бо риба без води не живе! Так само як активісти без фінансування!

Микола Несенюк, для Gazeta.ua