Насильство з літератури і кіно зараз перетікає в реальне життя

Випускають джина, якого потім в пляшку ніхто запхнути не зможе

Сплеск насильства (зараз у США, раніше у Франції, навколо каталонського референдуму і т.д.) свідчить про одну річ: немає ніякої "каналізації насильства". Немає ніякого механізму "громовідведення" та "компенсації". Насильство породжує ще більше насильства - і все.

Це почалося з масової культури. З романтизації насильства у літературі та кіно. Для мене симптомом був ще "Бійцівський клуб" - геніальний твір, але характерний симптом: людям стало нудно без насильства і ризику. Далі агресія йшла спіраллю на екранах (кіно, соцмережі), а зараз вона вже виливається в оффлайн. Таке вже було не раз в історії людства. Наприклад, перед Першою світовою. Спочатку люди захотіли воювати, і лише потім стали воювати в реалі.

Наївно було думати, що чим більше насильства стає на екрані, тим менше ми хочемо його в реальному житті.

Насильство не залишається в онлайні. Воно перетікає в оффлайн. Це не фізична "енергія", яка завжди постійна. Насильство - енергія, яка породжує сама себе. І живе за логікою "чим більше - тим ще більше". Кожне насильство породжує бажання ще більшого насильства у відповідь - аж поки не стає занадто пізно, і все не потопає в ріках крові.

Звісно, є для цього об'єктивні причини, але винні передусім ті, хто розпалює насильство в словах, емоціях, мові ненависті і т.д. Вони випускають джина, якого потім в пляшку ніхто запхнути не зможе.

Текст є постом автора у Facebook і не написаний спеціально для Gazeta.ua. Передруковується з дозволу автора.

Оригінал