Карантин "поклав" бізнес. Наступними потерпілими стануть бюджетники і пенсіонери

Українці знають, що коронавірус є, але глибоко переконані, що персонально їх "пронесе"

Карантин доволі ефективний інструмент уповільнення епідемії. Саме уповільнення, а не уникнення. Однак, має дорогу ціну. Особливо для економіки країни.

Кожна країна з достатньо професійним керівництвом зважувала плюси та мінуси, наскільки цей інструмент буде ефективним. І навпаки – наскільки він буде дорогим. Кожна країна ухвалювала свої рішення. Вони коливаються від "надсуворих карантинів" – порівняно з якими те, що було в Україні, взагалі не карантин. До повної відмови від карантину як інструменту і введення часткових обмежень більш індивідуального плану. Як-от режим носіння масок, дотримання дистанції тощо.

Щодо України, таке враження, що в нас взагалі на вищих щаблях влади відсутнє розуміння як працює карантин. Що він може дати, що – ні.

Усі дії нагадують карго-культ. Вони просто дивилися, як роблять інші, і доволі хаотично копіювали без жодного реального розрахунку, як це спрацює в наших умовах.

Ми не знаємо, наскільки карантин ефективний з точки зору стримування епідеміологічної ситуації. Вона у нас не виглядає страшною. Проте рівненькі цифри, що коливаються від 300 до 500 протягом декількох тижнів, викликають сумніви. Таке враження, що це скоріш показник доступності тестів, аніж реальної ситуації.

При цьому економіку повністю поставили на паузу. Сотні тисяч людей позбавили роботи, шматка хліба. Це вже відчувається.

Найболючіше вдарило по людях, які працюють і заробляють рівно стільки, скільки витрачають. Живуть на цю свою получку від тижня до тижня.

Ще одна потерпіла група – заробітчани. Ми нічого не можемо зробити з тим, що їх до інших країн не впускають. Але коли Україна їх починає не випускати, це маячня. Таке поняття, як не випускати людей з країни, востаннє існувало в Радянському Союзі. Це грубе порушення прав. Обмеження права людини залишити територію України можливе тільки за умови, якщо вона перебуває під кримінальним провадженням. І то – виключно судовим рішенням. Все інше – сваволя, грубе порушення Конституції.

Зате тимчасово в умовно привілейованому стані бюджетники. Які б не були у них малі зарплати, вони надходять регулярно. Але це не надовго. Є певний часовий лаг між тим, коли "лягає" бізнес і коли це відбивається на податках. Бізнес уже "ліг". Проте податки поки що сплачені за попередній період. За підсумками нинішнього кварталу побачимо, якою величезною буде дірка в зборах держбюджету. Тоді наступними потерпілими стануть працівники державного сектору та пенсіонери – їхні пенсії до Пенсійного фонду також надходять з держбюджету. Які будуть наслідки недозаповнення бюджету, ми зрозуміємо лише за пару місяців.

Зараз, коли карантин вже максимально пом'якшений, але не скасований щонайменше до 22 червня, можна прямо казати: шукайте гроші.

Влада зробила доволі жорстокий і з достатньо дивною розстановкою пріоритетів секвестр державного бюджету. Сам секвестр в епідемічній ситуації - це нормально. Без цього не обійтися: треба перекинути гроші на термінові потреби. Але чомусь у нас, наприклад, з МВС, яке й так отримало найбільше від усіх міністерств, не тільки ні копійки не зняли на боротьбу з коронавірусом, але ще й докинули. Натомість з фінансування науки зняли 1 млрд 250 млн грн. Так званий "коронавірусний фонд" складає 65 млрд грн. Тобто, понад 2 млрд євро. І коли Верховна Рада голосувала закон про цей фонд, там чорним по білому прописано, що всі ці кошти мають бути використані до кінця карантину. Допускається використання в авральному порядку без застосування закону про публічні закупівлі, тобто не через систему Prozorro. А просто – як схотіли, так використали. Але – до закінчення карантину. Якщо карантин завершився, всі невикористані кошти треба повернути у бюджет.

Здається, в цьому головна причина того, що карантин практично завершився. А юридично триватиме ще три тижні.

Літо сприяє зменшенню епідемій. Але багато епідеміологів у різних країнах передбачають другий спалах восени. Уявіть, що ми приходимо до осені з порожнім бюджетом і з купою людей, які ледь виживають, бо декілька місяців сиділи без роботи. А тут вдаряє другий спалах і знову треба вводити карантинні обмеження. Я навіть не беруся прогнозувати, якою буде реакція суспільства.

Небезпеку коронавірусу поки що більшість населення не відчуває. Подивіться, скільки людей не використовує маску, заходячи в магазин чи транспорт. Українці нащадки козаків – в душі анархісти та шибайголови. Це має свої плюси. Особливо коли треба опиратися зовнішній агресії, або коли у нас намагаються побудувати вертикаль таку, як у Росії чи Білорусі. Але є й друга сторона: так само ми не здатні нормально домовлятися про функціонування громадських інституцій. На жаль, стосовно коронавірусу це теж проявляється: більшість знає, що коронавірус є, але глибоко переконані, що персонально їх "пронесе".

Євген Дикий, для Gazeta.ua