Війна та епідемія змушують кожного платити за свої ілюзії

Ми занадто довго жили у світі постправди

Епідемія схожа на війну. До їх початку ти можеш вірити у що завгодно. Але потім приходить катастрофа ‒ і розставляє крапки над і.

До війни армія могла здаватися нам пережитком. Люди в погонах ‒ дармоїдами. Ті, хто говорив про загрозу окупації, ‒ панікерами. Ми могли переконувати себе в миролюбності епохи. Вірити у непорушність кордонів. Покладатися на договори та угоди, - пише Павло Казарін для "Крим.Реалії"

Ми могли відмахуватися від НАТО. Обмінювати Севастополь на газові знижки. Вважати проросійські партії ‒ елементом внутрішнього політичного пейзажу. А потім сталося вторгнення ‒ і всі наші солом'яні будиночки здув вітер історії.

Через шість років все повторюється.

До епідемії ми могли вірити в гомеопатію. Вважати щеплення непотрібними. Віддавати перевагу ворожкам, а не лікарям. Про медицину розмірковували цілителі, а про майбутнє ‒ екстрасенси. У нашому арсеналі було чотириста порівняно чесних способів заспокоїти самих себе ‒ а потім почалася пандемія і будиночок з гілочок теж не витримав випробування.

Ми занадто довго жили у світі постправди. Переконували себе, що всі точки зору мають право на існування. Звикли міркувати, що "правда десь посередині". Хоча правда лише там, де вона є ‒ і поява альтернативних версій зовсім не змінює її координат.

Проблема в тому, що люди емоційні і їм властиво втомлюватися. Тим більше, що у фактів слабкий PR ‒ звичні істини дуже давно перестали звучати свіжо та яскраво. В якийсь момент, аудиторія втомлюється від нудної логіки і починає знову хотіти емоцій. І в цей момент на арену виходять лжепророки, які починають приторговувати своїми заповідями.

Наш світ влаштований складно, а спекулянти завжди торгують простотою. Вони знаходять прості причини і нескладні наслідки. Могутні змови та впливових ворогів. Вони кивають на таємні знання минулого, а люди їм вірять. Забуваючи про те, що в нашому минулому немає нічого, гідного ностальгії.

Але весь цей фестиваль дурості має термін придатності. Війна та епідемія вмикають режим причинно-наслідкових зв'язків. Змушують кожного платити за свої ілюзії.

Неважливо, з яких мотивів ви в них вірили. Наївність і дурість рідко відрізняються своїми наслідками. Альтернативних фактів не існує, а за войовниче невігластво доводиться розплачуватися згідно зі встановленим прайсом.

Факти нудні, але саме вони дозволяють оцінювати ризики, порівнювати зусилля і зважувати наслідки. Вони не дозволяють втрачати зв'язок із реальністю і проводять аудит альтернатив. Вони допомагають тобі зрозуміти розміри синиці в руках і потенціал журавля в небі. У деякі моменти історії це може виявитися до чорта важливим. Тому що природний відбір ніхто не скасовував.

Причинно-наслідкові зв'язки пронизують нашу реальність уздовж і впоперек. Якщо ти не віриш у щеплення ‒ не розраховуй на імунітет. Якщо не лікуєш хворобу ‒ отримуєш метастази. Якщо віддаєш перевагу екстрасенсам ‒ потім не треба скаржитися.

Тому що помилкові боги можуть пережити катастрофу. А ось їхня паства ‒ не завжди.

Copyright © 2020 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода