5 українських романів, які стали найрадіснішими читацькими відкриттями
Улюблені книжки десятиліття
Серед численних пропозицій, як скрасити своїм підписникам карантин, дедалі частіше надходять прохання - ділитись улюбленими книжками. Roger that, намагатимусь (хоча вільного часу в мене на карантині зовсім не побільшало!). Сьогодні - моя улюблена п'ятірка українських романів 2010-х рр. (Ні в якому разі не спроба щось там підсумовувати, а просто 5 наших актуальних романів, які стали для мене за ці роки найрадіснішими читацькими відкриттями - і якими я не раз уже й ділилася, за різних оказій, а тут тільки зводжу докупи):
1. Сергій Сингаївський. "Дорога на Асмару. Видавництво "Кліо", 2016.
2. Тамара Горіха Зерня. "Доця". Видавництво "Білка", 2019.
3. Володимир Лис. "Століття Якова" КСД, 2010. Забудьте той нікчемний серіальчик, що зняли за ним "плюси" в 2015-му, - читайте книжку, вона хороша.
4. Оксана Луцишина. "Любовне життя". ВСЛ, 2015. Хто не читав - назва іронічна, насправді це роман про еміґрацію, але на рівні "тонких матерій".
5. Богдан Жолдак. "Під зіркою Лукаша". Видавництво "Дух і Літера", 2018. Це не зовсім роман у "класичному" сенсі, винайдений Жолдаком жанр - мікст мемуару, біографії й "документального роману" - вартує окремої розвідки, але я наполягаю, що це таки роман, і читається він нічим не гірше за якого-н. "Графа Монте-Крісто", тим більше, що всі персонажі тут реальні, а головний - Микола Лукаш - є не тільки філологічним генієм, а ще й ідеальним "авантюрним героєм" в умовах тоталітарної доби.
Бонус - відео нашої з автором Сергієм Сингаївським розмови на Книжковому Арсеналі-2017 в рамках моєї на ньому 4-денної кураторської програми "Розкажи мені про мене". Цього травня Книжкового Арсеналу не буде, і це добра нагода дослідити попередні для тих, хто пропустив цю сторінку нашого недовгого - тільки-тільки повітря були в груди набрали! - "культурного відродження", та пригадати собі за що ми воюєм.
Коментарі