Україні потрібен карантин, а не злісна пародія на нього

Киян почнуть "списувати", коли кількість хворих сягне дві тисячі

Чи має сенс запровадження під час пандемії коронавірусу карантину, зокрема жорсткого, і надзвичайного стану в масштабах окремих регіонів чи навіть усієї держави? Однозначно — так, якщо вони мають серйозні цілі та не зводяться до політичного шоу чи прикриття якихось вельми брутальних дій влади та пов'язаного з нею бізнесу. І якщо вони запроваджуються та реалізуються грамотно, а не зводяться до судомних акцій силових структур.

На жаль, усе те, що відбувається в Україні впродовж останніх десяти днів (власне, впродовж останніх місяців), більше схоже на імітацію заходів зі стримування поширення коронавірусу, ніж на серйозні заходи. І це, видається, ще дуже м'яка оцінка дій влади, - пише Сергій Грабовський для видання "День".

Згадайте: з якою помпою був відправлений літак до Китаю, щоб евакуювати тих, хто опинився в епіцентрі пандемії, на яке трагікомічне шоу перетворилася зустріч евакуйованих на "гостинній землі Полтавщини". А разом із тим, ніхто й пальцем не поворушив, щоб перетворити закинуті чи напівзакинуті військові містечка на центри обсервації тих, хто повертається в Україну з вірусонебезпечних країв. За два місяці, які минули з моменту, коли всі, хто вміє думати, мали зрозуміти, до чого йдеться, нічого в цьому плані не було зроблено. Ні-чо-го! А тому зараз, коли до України повертаються тисячі, ба, десятки тисяч осіб, які можуть бути інфікованими, їх на обсервацію не відправляють. Лише міряють температуру — і це тоді, коли добре відомо, що в більшості носіїв коронавірусу хвороба може відбуватися без підвищення температури! Іншими словами, в Україну безконтрольно в'їхало чимало інфікованих і чимало вже хворих.

Ніхто й пальцем не поворушив, щоб перетворити закинуті чи напівзакинуті військові містечка на центри обсервації тих, хто повертається в Україну з вірусонебезпечних країв

А разом із тим за три місяці експорт з України медичних масок становив близько тисячі тонн — вдумайтесь у цю безумну цифру, адже одна маска коштує всього нічого. Ніхто з уряду, з Офіса президента, зі спецслужб, з МВС і прикордонників навіть не поворушився. Чи, може, ще гірше — навпаки, поворушився і слав "нагору" тривожні доповідні, а їм не надавали ходу, бо мали з цього антинаціонального злочину чималий навар? Тепер говорять — "усе було легально, заборон не існувало" — а чому не існувало? Добре, глава держави в Давосі чесно сказав журналістам, що в нього немає часу, щоб мислити стратегічно, — але ж хтось повинен цим займатися, чи не так? А якщо в державних структурах такі люди відсутні, то такі структури слід рішуче змінити, будь-якими засобами, бо коли настане катастрофа, стане пізно.

І ще одне. Щоб надзвичайний стан під час пандемії мав успіх, не в останню чергу потрібні потужні фінансові ресурси. Чи є вони в України? Подивимося на "кредитну історію" чинної влади.

Так, золотовалютні запаси торік істотно зросли. Проте переважно за рахунок запозичень під високі річні відсотки. А завершення попередньої програми співпраці з МВФ було зірване особисто Зеленським, який у перший же день президентства буквально розігнав Верховну Раду й оголосив дострокові парламентські вибори, чим "підвісив" чинний на той момент уряд. Як наслідок — Україна залишилася без двох траншів, які мала отримати до кінця 2019 року загалом десь на понад $2 млрд, натомість МВФ й інші міжнародні фінансові структури почали вимагати доказів (не на словах, а на ділі, слів вистачало) незалежності нової влади від команди олігарха К. (того самого, який розводився про блага, що принесе країні та людям дефолт — щоправда, прізвища цих людей він забув назвати).

У співпраці з МВФ доводиться все починати навіть не спочатку, не з нуля, а з якогось мінусу

Годі й казати, що в співпраці з МВФ доводиться все починати навіть не спочатку, не з нуля, а з якогось мінусу. А без співпраці з МВФ — такі жорстокі правила гри на міжнародних фінансових ринках — ви не можете сподіватися на кредити чи гранти від серйозних міжнародних організацій, на вкладення від стратегічних інвесторів. І от тепер, коли МВФ виділяє на різні програми, прямо пов'язані з подоланням пандемії коронавірусу, $1 трлн (зокрема й у вигляді безвідсоткових кредитів), Україна опинилася на узбіччі. Тож інші держави виділяють десятки мільярдів доларів і євро на боротьбу з пандемією, чи хоча б мільярди. А Україна поки що — десятки та сотні мільйонів — але гривень. Національна валюта в нас летить шкереберть — а от у Ізраїлі, не в останню чергу внаслідок ефективних дій проти пошесті (хоч там і зафіксовано чимало хворих), навпаки, зміцнюється, і ВВП зростає. На додачу тамтешні учені вже випробували на тяжкохворому водієві автобуса, якому нічого було втрачати, експериментальні ліки — і недуга з тяжкої стала середньою; та й вакцина вже, як стверджують, на підході.

А в нас що? Ясна річ, швидко створити ліки та вакцини від коронавірусу Україна самостійно неспроможна (не тому, що українці нездатні ворушити мізками, а тому, що відповідні галузі напіврозвалені), але розробити та випустити сотні тисяч експрес-тестів було можна ще в лютому. Проте, схоже, влада більше переймалася миром і дружбою з Росією, порозумінням із проросійськими терористами (а ще — прибутками "своїх" бізнесюків), аніж життями та здоров'ям співгромадян. Що ж, залишається чекати, поки хтось розумніший і відповідальніший розробить вакцину та ліки, і цим виправдають себе надзвичайні заходи в світі й Україні. Та коли це станеться?

Швидко створити ліки та вакцини від коронавірусу Україна самостійно неспроможна, але розробити та випустити сотні тисяч експрес-тестів було можна ще в лютому

І тепер ми підходимо до найголовнішого. Навіть якщо "винести за дужки" фінансові проблеми (які можуть за певного розвитку подій призвести до омріяного олігархом К. дефолту України, що дало б зацікавленим особам за безцінь скупити всі її ресурси) та проблеми політичні (відновлення "повної й остаточної" дружби з Росією), то залишається сакраментальне питання: а що, власне, слід зробити під час карантину та надзвичайного стану? Що має бути "на виході"? І чи існує стратегія, що диктує ті чи ті дії в національних інтересах, їхню послідовність, мобілізацію потрібних ресурсів? Є сумніви...

Сумніви є, й ось чому. Назву лише те, що лежить, як то кажуть, на поверхні.

Лише 22 березня торгово-виробнича група "Текстиль-Контакт" розпочала виробництво захисних костюмів, бахил, нарукавників і масок на власній швейній фабриці в Чернігові, найближчим часом плануючи підключити ще дві швейні фабрики — в Лубнах і Коростені. Втім, бахили та маски випускає ще кілька підприємств, але спробуйте знайти їх у продажу. Та й лікарі скаржаться на відсутність — часом повну — необхідного оснащення. Водночас прикордонники, СБУ та митниця ледь не щодня доповідають про запобігання незаконним спробам вивезення десятків тисяч масок і респіраторів з України. А скільком спробам не вдається запобігти? В підсумку виходить, що дійти до рівня повного забезпечення внутрішніх потреб захисного оснащення країна зможе не скоро, і не випадково владні речники гордо розповідають, скільки масок і захисних костюмів везуть із Китаю чи ще звідкілясь. Але скільки не вези, скільки не випускай сам — якщо відсутній жорсткий контроль за кордоном, якщо контрабанда масок сягнула, за оцінками експертів, розмірів контрабанди сигарет, то наче й надзвичайні заходи дадуть малу ефективність.

Контрабанда масок сягнула, за оцінками експертів, розмірів контрабанди сигарет

Тим паче що нестача захисних засобів для медичного персоналу неминуче матиме фатальні наслідки. Он у Італії, за даними ООН, 20% відсотків медперсоналу заразилися Covid-19. А скільки заразиться в нас? Не випадково МОЗ уже планує залучати студентів медичних вишів до роботи в лікарнях. Це правильно, але ж хто зі студентів добровільно на це піде? І постійний медперсонал, питання з транспортуванням якого на роботу в Києві досі повною мірою не вирішили так само, як і з підвищеною в рази платнею, далеко не весь захоче жертвувати всім заради порятунку хворих. Уже вистачає заяв про звільнення, а далі їх стане ще більше. Який вихід? Іншого, крім мобілізації та належного забезпечення як захистом, так і зарплатами, на обрії не видно. Тільки це зможе якось зберегти систему охорони здоров'я від руйнації під час пандемії.

Наступна проблема — апарати штучної вентиляції легенів (ШВЛ), конче потрібні не менше ніж 15—20% хворих. У Києві, за словами мера Кличка, їх 300, з них 133 у інфекційних відділеннях лікарень. "Ми замовили додатково апарати штучної вентиляції легенів і розраховуємо, що ще кілька десятків апаратів будуть отримані вже цього тижня", — наголосив Кличко. Державна влада теж купує десятки апаратів ШВЛ, щось додають до цього окремі бізнесмени... Загалом по Україні в інфекційних відділеннях близько 600 апаратів ШВЛ, може бути використано і кількасот апаратів із реанімацій. І все! А в Німеччині таких апаратів (причому сучасніших) аж 25 000, уряд замовив іще 10 000. В Ізраїлі ж лише армія замовила 2500 апаратів ШВЛ, із них 1000 буде зібрана в самій країні, інші — за кордоном. Натомість у Італії 5000 наявних апаратів ШВЛ не вистачило для всіх хворих, і лікарі змушені були вирішувати, кого намагатися врятувати, а кого — одразу "списати"...

Єдиний шанс тепер — максимально розтягнути в часі надзвичайні заходи, щоб дочекатися вакцин і ліків

Неважко прикинути, що для Києва критичною кількістю хворих, коли деяку частину з них доведеться "списувати", стане дві-дві з половиною тисячі осіб, можливо, на кілька тисяч більше, якщо вдасться уникнути зараження людей літнього віку (що, власне, є однією з головних цілей надзвичайних заходів). У іншому разі, якщо не вдасться істотно знизити пікове навантаження на систему охорони здоров'я, результат виявиться таким самим, як і в Італії, де помирає близько 10% захворілих. Якщо ж зважити на орієнтовний прогноз експертів НАНУ, що при низькому рівні протиепідемічних і профілактичних заходів є можливість інфікування в Україні понад 22 млн осіб, то можете самі прикинути ймовірне число жертв. Іще раз наголошу — це якщо не вдасться "розмазати" більш-менш рівномірно число хворих по тривалому періоду і не вести активну протиепідемічну роботу. Проте так чи так потрібного числа апаратів ШВЛ (не менше ніж 10000) Україна не має і не матиме, бо купити стільки ніде, а виробництво вітчизняних апаратів на київському заводі "Буревісник", про яке стільки оптимістично говорилося, знищене ще 10 років тому, навіть документації потрібної знайшли лише 40%. Уряди змінювалися, а ситуація тільки погіршувалася — і тепер для налагодження випуску апаратів ШВЛ не на "Буревіснику", бо він фізично зруйнований, потрібен чималий час і чималі гроші. Єдиний шанс тепер — максимально розтягнути в часі надзвичайні заходи, щоб дочекатися вакцин і ліків.

А головне, для успіху боротьби з пандемією потрібна наявність у країні ефективної влади. Чи є вона? Це питання, адже Україні й українцям потрібні карантин і надзвичайний стан, а не злісна пародія на них.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Віктор Чумак Правник, колишній заступник генпрокурора
Андрій Римарук Ветеран, працівник фонду "Повернись живим"
Остап Українець Письменник, перекладач
Максим Кияк Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"
Тарас Чмут Голова правління "Українського мілітарного центру"
Погода