Ми готові битися з вірусом за кожного старика. Сто років тому це було немислимо

Людство зробило гігантський стрибок в гуманітарному процесі

Лише сто років тому ситуація, коли світом крокує епідемія, яка викошує літніх людей, була б настільки природною, що вона не була б навіть природною. Такого питання - природно чи ні - навіть не існувало. Тоді завжди світом крокувала та чи інша епідемія, яка викошувала і стариків, і здорових чоловіків, і дітей, і всіх підряд. Кір, віспа, проказа, сухоти, час від часу щось бубонне з сибірським і ящуром на додачу, сифіліс цілими селами, дизентерія і повний набір медичної енциклопедії на будь-якій довільно відкритій сторінці.

У 1920 році народити дюжину дітей, з яких шестеро померли, а шестеро залишилися - звичайний фон життя.

У 1920 році народити дюжину дітей, з яких шестеро померли, а шестеро залишилися - звичайний фон життя

Мор, що пройшов губерніями, теж. Три чверті села померли животом. З усіма дідами, бабами, діточками. Діагнозу нема. Просто - хворіли животом і померли.

Які вісімдесятирічні, про що ви взагалі. Дід місяць їв варену лободу і помер животом. І його бабка. І ще сто дворів у селі. У кожному селі. Се ля ві. Неврожай.

І ось минуло сто років.

І в суспільстві навіть питання не стоїть - рятувати вісімдесятирічних чи ні. Чи варте життя людей похилого віку, яким жити залишилося п'ять-десять років, того, щоб вводити абсолютно безпрецедентні заходи, втрачати абсолютно божевільні гроші, уповільнювати або, можливо, навіть обрушувати економіку.

Такого питання в сучасному світі просто немає.

Ми готові битися за кожного нашого старика. За кожне життя абсолютно незалежно від віку.

Ми готові закривати кордони, відмовлятися від нормального життя, замикатися в будинках і сидіти там місяцями, не ходити в магазини, втрачати гроші і бажати що завгодно, лише б наші люди похилого віку жили якнайдовше.

Старе населення - тягар для економіки. І економіка готова обвалити сама себе, щоб зберегти життя свого тягаря.

З економічної точки зору, старе населення - тягар для економіки. І економіка готова обвалити сама себе, щоб зберегти життя свого тягаря.

За ці сто років людство зробило гігантський стрибок не тільки в науково-технічному прогресі.

Воно зробило гігантський стрибок і в гуманітарному прогресі.

"Ви вкрали у мене дитинство".

Дитино моя. Ти живеш в найкращий час в найкращому суспільстві на планеті за всю історію її існування.

Подивіться за вікно.

Те, що ви там бачите з усім цим ахтунгом разом узятим - від транспортного колапсу в нашому окремому випадку до пластику і коронавірусу в загальносвітовому - це найкраще, що було на планеті досі.

Тішся, дитино. Що тобі випало жити саме зараз.

І що у тебе штучна вентиляція легень з цього огидного пластику, а не проказа і балахон з мішковини з дзвіночком.

І не гніви бога.

Оригінал і реквізити для підтримки проєкту "Журналістика без посередників"

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Олеся Ольховик Психологиня ГО "Форпост"
Дарія Маслова Психолог, сімейний консультант
Євген Чирва Психотерапевт Центру "Форпост HELP"
Анна Сокур Психологиня ГО "Форпост"
Анна Сотнікова Стиліст-перукар, колорист, трихолог
Погода