У Росії перша смерть від коронавірусу, а Путін розмірковує: існують українці чи ні

Президент РФ до реальності не звик

Головна російська новина сьогодні - зовсім не висловлювання Путіна на честь шостої річниці окупації Криму, не підготовка до референдуму і навіть не стрімкий крах російської економіки, яка вже програла цінову війну, котру розв'язав Кремль.

Головна російська новина сьогодні - це перша смерть пацієнта від коронавірусу. Перша смерть в Росії і перша смерть в Москві, де мільйони людей щодня, щогодини, щомиті контактують між собою в забитих під зав'язку вагонах метрополітену, в наземному транспорті, в офісах, спортзалах, ресторанах... У Росії все це ще працює - і зрозуміло, що зупинка московського метрополітену в силу особливостей транспортної системи столиці, може призвести до повного колапсу, а продовження його роботи призведе до стрімкого поширення захворювання. Росії доведеться пройти те, що сьогодні проходять європейські країни і що вчора проходив Китай, - пише Віталій Портников для "Грани.ру".

Але що робить Путін? У той день, коли Ангела Меркель звертається до німців і стверджує, що країна зіткнулася з найсерйознішим випробуванням з часів війни, він мчить до Криму і там розмірковує на тему: існують українці чи все-таки ні, і намагається пояснити жителям окупованого півострова, чому російську анексію не визнає ніхто, навіть Лукашенко. Його немов заїло. У день, коли скасовують культові музичні заходи - через неможливість ризикувати життям і безпекою мільйонів людей, - він все ще хоче провести потрібний тільки йому одному і його камарильї конституційний референдум, справжнісінькі ворота в смерть.

Ми ніби знову опинилися в 2000 році, коли новий і недосвідчений президент Росії вперше продемонстрував свою повну нечутливість, прохолоджуючись на тлі трагедії підводників "Курська". Зрозуміло, що почуттів у нього за два десятиліття не додалося, але міг би додатися досвід, могло б з'явитися елементарне розуміння небезпеки - тим більше коли в ситуації підводного човна, що тоне, опинилися вся Росія.

Жодної наявності досвіду теж не видно. Глава величезної країни, яка зіткнулася з небезпекою, яку можна порівняти з наслідками війни і розрухи, поводиться навіть не як навіжений, а як вередлива дитина, яка бажає розваг. Він не хоче помічати, як змінилася політична та економічна ситуація і в навколишньому світі, і в самій Росії. Він не хоче розуміти, що вже завтра росіян будуть цікавити зовсім інші питання - питання виживання їх самих та їхніх близьких, а зовсім не те, існують українці чи ні і чому Лукашенко не визнає окупації Криму.

Загибель першого пацієнта мала б стати для нього сигналом, що він тепер - президент країни, яка воює зі смертю. І цю війну, на відміну від розв'язаних ним найганебніших війн, він не може завершити одним розчерком пера. Цього разу насправді, а не в його сутінкових фантазіях, напали на Росію - втім, як і на всі інші країни.

Звичайно, можна реагувати як він вміє - розповідати про українців чи, ще краще, влаштовувати телевізійні шоу про те, як погано з коронавірусом борються в Україні або Сполучених Штатах.

Але смерть це не зупинить. Смерть сильніша за пропаганду. Вона робить життя реальним. А до реальності він не звик.