Після невдачі з Білоруссю Путін активізував план "Україна – це Росія"

У протистоянні російському президенту нема на що розраховувати, крім своєї армії і рішучості народу відстояти свій суверенітет

У першій декаді березня Путін і його валізоносець Сєчин здійснили два перевороти. Спочатку Сєчин перевернув нафтовий ринок, який у результаті обвалився на голову Росії. Після чого Путін особисто влаштував у Росії державний переворот, поінформувавши піднаглядну популяцію про те, що він володітиме нею довічно. Коли пил від цих переворотів розсіявся, вималювався такий пейзаж. Рубль усох приблизно на 7—8%, ціни поки що зросли на 10—30%. Путін по телевізору сказав, що у Росії "є всі шанси вийти з цієї ситуації зміцнілою", а Соловйов авторитетно заявив, що "нам це вигідно". Популяція послухала Путіна, потім послухала Соловйова, після чого протяжно позіхнула і перевернулася на інший бік. Що ж до заяви Путіна про довічне правління, то кілька осіб вийшли з пікетами протесту, а більшість популяції просто здивувалася: а що, то хіба він раніше не був довічним?

Варіант із довічним президентством був обраний одразу після того, як стало зрозуміло, що провалилась ідея аншлюсу Білорусі, замаскована під "союзну державу". Досвідчений диктатор Лукашенко категорично відмовився аншлюсуватися, оскільки прекрасно розумів, що вбудовування в путінську вертикаль для нього особисто може закінчитися або вкрай незручним у його віці вічним стоянням у колінно-ліктьовій позі, або, в разі непослуху — в'язницею.

Путін, для якого ідея "збирання земель руських" із метою подолання наслідків "найбільшої геополітичної катастрофи XX століття" стала ідеєю фікс, після невдачі з Білоруссю активізувався на українському фронті. План під назвою "Україна — це Росія" має комплексний і системний характер. Ось його головні пункти, які вже перебувають у стадії реалізації.

Пункт перший: русифікація України шляхом спрощеного роздавання російських паспортів громадянам України.

У середу, 11 березня, Рада Федерації схвалила урядовий закон про скасування іспитів для українців і білорусів задля здобуття російського громадянства. В основі цього рішення лежить ідея про єдиний російський народ, що складається з трьох гілок. У реальності це означає "переварювання" України зсередини. Чим це завершується, можна побачити на прикладі Абхазії і Південної Осетії, де після масової роздачі громадянам Грузії російських паспортів було введено російські війська під приводом захисту громадян Росії, що проживають там.

Пункт другий. Нав'язування Україні помилкового порядку денного: "підтримка економіки Донбасу", "нового національного діалогу з проблем ідентичності" тощо.

Тут можна пригадати спільну заяву про "Дванадцять кроків зі зміцнення безпеки в Україні і в Євроатлантичному регіоні", з яким виступила група "лідерів з питань євроатлантичної безпеки", куди входять не останні люди на Заході. Серед підписантів: колишній командувач Європейським командуванням збройних сил США і верховний головнокомандувач об'єднаними збройними силами НАТО в Європі (2013—2016) Філіп Марк Брідлав, президент Фонду Карнегі за міжнародний мир Вільям Дж. Бернс, голова ради ПІР-центру, віце-президент РСМД Євген Бужинський, колишній заступник глави МЗС України, президент "Грант Торнтон Україна" Олександр Чалий, колишній перший заступник глави Спеціальної моніторингової місії (СММ) ОБСЄ в Україні Олександр Хуг та інші. Серед засновників групи багато колишніх високопоставлених дипломатів, військових, чиновників. З російського боку її засновником виступив ексглава МЗС РФ Ігор Іванов.

У переліку з 12 кроків є ті, які звучать цілком привабливо. Наприклад, мало хто заперечуватиме заходи з розмінування Донбасу, щоб не гинули мирні громадяни або пошук зниклих безвісти. Але очевидно, що головними "кроками" для розробників є не ці гуманітарні пункти. А "кроки" за номерами 6 і 7, де пропонуються "міжнародні зусилля з прискорення економічного відновлення Донбасу", а також підтримка експорту з Донбасу до Росії. Організація міжнародної допомоги відновлення економіки Донбасу, на відміну від гуманітарної допомоги жителям цих окупованих Росією територій, означає фактичне міжнародне визнання терористичних анклавів і їх керівництва, а міжнародна підтримка експорту з Донбасу до Росії означає фактичне визнання особливих прав Росії на ці українські території.

У зв'язку з цим цілком логічним виглядає крок за номером 8, у якому пропонується "дорожня мапа" зі зняття санкцій із Росії.

Ну, а найпрекраснішим є останній, 12-й крок, у якому пропонується "запустити новий національний діалог із проблем ідентичності". Автори програми переконані, що "потрібно дати можливість сусідам України (насамперед Польщі, Угорщині та Росії) також висловити свою думку. Діалог повинен зачіпати теми історії і національної пам'яті, мови, ідентичності і проблеми меншин. Невід'ємною частиною діалогу мають бути терпимість і повага до етнічних і релігійних меншин як усередині країни, так і за кордоном".

Серед організаторів цієї експертної групи — пан Браун, колишній міністр оборони Великобританії, пан Ішингер, колишній дипломат ФРН, видні політики США й інших країн. І всі ці люди пропонують влаштувати у великій європейській країні "новий національний діалог із проблем ідентичності" за участі представників інших держав, зокрема країни-агресора. Шкода, що Гітлер і Муссоліні не додумалися навесні 1940 року запропонувати французам поговорити про їхню національну ідентичність, історію і національну пам'ять, адже могла б вийти цікава дискусія.

Пункт третій. Політичне знищення Зеленського.

Надії, що Зеленський свідомо "здасть Україну", або що через свою недосвідченість зробить помилки настільки фатальні, що ця здача станеться фактично, не виправдалися. Недосвідченість наявна, помилки теж, але ніякої "здачі України" немає, і не очікується. Після чого вектор політики Росії щодо Зеленського змінився на 180 градусів. "Зеленський — фашист, гірший за Порошенка", — таке солідарне гасло мешканців російського телевізора.

Крім звинувачень у "фашизмі", удари по Зеленському завдаються з того самого боку, що й удари, яких по ньому завдають прихильники Петра Олексійовича. Наприклад, в останній програмі "Вечір" від 11.03.2020 Володимир Соловйов багато разів використовував той самий "компромат" на Зеленського, який практично в кожній своїй статті використовує Аркадій Бабченко. Йдеться про знамениту сценку "Кварталу-95", де Зеленський разом із партнером грає на піаніно "без рук". Жодна стаття Бабченка про Зеленського не обходиться без згадки цього факту зі сценічної біографії Зеленського. Володимир Соловйов перевершив Бабченка, показавши це відео не менше як три рази по головному державному телеканалу Росії. Не будучи шанувальником артистичного таланту чинного президента України, зазначу все-таки, що невміння відрізняти сценічний образ артиста від його особистості свідчить про крайній низький рівень культури. Так, в СРСР барда Володимира Висоцького часто приймали за бувалого зека...

Важливою частиною програми з політичного знищення Зеленського стала зустріч Путіна з головою Держдуми Володіним і главою політради української партії "Опозиційна платформа — За життя" Віктором Медведчуком, на якій обговорювалась ідея створення парламентського виміру "нормандського формату". Суть цієї ідеї в тому, щоби, по-перше, підвищити політичну капіталізацію Медведчука з метою відібрати на його користь електорат Зеленського, а по-друге, розмити суб'єктність у переговорах "нормандської четвірки", включивши туди невизначене число депутатів із Росії, України, Франції та Німеччини. Процес у цьому форматі стає хаотичним, а його результати — непередбачуваними.

Усе це відбувається на тлі суттєвого зниження протистояння Росії, що стало результатом пункту четвертого — задіювання Путіним своєї європейської й американської агентури. В результаті вже і Польща, і Чехія заявляють про необхідність поліпшення відносин із Росією, а президент Чехії Земан укотре заявляє про безглуздя санкцій щодо РФ.

Путіну життєво необхідний хаос в Україні. Україні в протистоянні Путіну нема на що розраховувати, крім своєї армії і рішучості народу відстояти свій суверенітет. Що ж стосується Зеленського, то його політична анігіляція - це частина плану Путіна. І якщо патріотична опозиція Зеленському в Україні не хоче стати інструментом реалізації цього плану то їй, можливо, варто було б використовувати свій головний актив - патріотичну вулицю - для тиску на Зеленського з метою зміни його політики в бік посилювання протистояння Путіну, а не для політичного знищення президента Україна, за яким неминуче піде хаос, такий необхідний Путіну.

Оригінал