Зеленський протримався на посаді 9 місяців. Нині шукає захисту у "дорослих"

Зміна прем'єра стане початком добровільної відмови президента від влади

Українські ЗМІ стверджують, що питання про призначення новим українським прем'єр-міністром відомого бізнесмена і політика часів Віктора Януковича - Сергія Тігіпка - майже узгоджене. Незабаром глава уряду Олексій Гончарук піде у відставку, а парламент затвердить запропоновану президентом кандидатуру.

Втім, цілком можливо, що це лише інформаційний шум, який покликаний перешкодити Сергію Тігіпку очолити український уряд. У пресі називають й інших претендентів. Серед них інший відомий бізнесмен і політик епохи Віктора Януковича Валерій Хорошковський, який може бути зацікавлений у витоку інформації, - пише Віталій Портников для для belsat.eu.

Але, в будь-якому випадку, практично ніхто не заперечує того факту, що в Офісі президента йде процес пошуку кандидата на прем'єрську посаду. Поки Офіс очолював Андрій Богдан, який, власне, і запропонував Володимиру Зеленському зробити прем'єром свого заступника Олексія Гончарука, цей процес ще можна було якось гальмувати. Але новий керівник Офісу Андрій Єрмак не зацікавлений в збереженні уряду і може віддавати собі звіт в наслідках цього збереження.

Власне, те, що ми зараз спостерігаємо навколо призначення нового українського прем'єра, цілком передбачувано. Після обрання президентом колишній телевізійний комік Володимир Зеленський опинився без кваліфікованих кадрів, без розуміння, що таке кваліфіковані кадри і де їх брати. Зате з обіцянкою "перезавантажити" владу - тобто фактично відмовитися від людей, які протягом п'яти років після Майдану 2013-2014 років здійснювали (нерідко навіть і не по своїй волі, а під тиском Заходу) перші справжні реформи в історії країни.

Популізм і відмова від реформаторів привели до того, що уряд сформували в буквальному сенсі слова з випадкових людей, які не дуже зрозуміли, куди потрапили. Єдині сфери, в яких Зеленський побоявся ризикувати - МВС і Міністерство фінансів. У результаті саме ці відомства стали силовою і економічною опорою його влади в умовах невблаганного сповзання країни до політичної і економічної кризи. Однак цього сповзання - як і поступової втрати структурами влади і самим президентом довіри в суспільстві - в Офісі президента не можуть не помічати. І прагнення сформувати уряд, який виправить помилки і врятує президента - цілком природна реакція на передчуття краху.

У цій ситуації Зеленський звертається до послуг тих, хто йому зрозумілий і кому він може хоча б довіряти. Зеленського сприймають як людину з майбутнього саме тому, що він - з домайданного минулого, яке вже встигло забутися. З Валерієм Хорошковським, головою Служби безпеки України при Януковичі і власником телеканалу "Інтер", він активно співпрацював, був навіть генеральним продюсером цього телеканалу.

Політична активність Тігіпка, який був головою штабу Януковича ще на виборах 2004 року, а після участі в президентських виборах 2010 року став віце-прем'єром при Януковичі-переможцю, теж з тієї епохи. При цьому і Тігіпко, і в меншій мірі Хорошковський відповідають важливим вимогам: вони з минулого, але не виглядають одіозно ні для більшості українців, ні для західних кредиторів. Їх призначення не призведе ні до революції, ні до зриву переговорів з кредиторами.

Зате така зміна прем'єра ознаменує початок добровільної відмови президента від реальної влади - що, власне теж можна було передбачити і що планували олігархи, які допомогли Зеленському стати президентом. Про те, що колишній артист "пограється" у владу, злякається її і буде шукати захисту у "дорослих" приблизно через рік, говорили буквально на наступний день після перемоги Зеленського на виборах. Президент протримався дев'ять місяців.

Інша справа, що і "дорослий" глава уряду не зможе вирішити проблем країни. Більш того, він буде ще тісніше співпрацювати з олігархами, які самі по собі і є проблемою. А Зеленському залишиться шукати взаєморозуміння з Володимиром Путіним, при тому що Путін сам по собі - і є проблемою.

І ми ще не знаємо, кого українське суспільство вважатиме відповідальним за те, що проблеми все одно не вирішуються і криза триває - президента, який від реальної влади відмовиться, або нового прем'єра, який реальну владу отримає.