Ще не кінець історії. Це тільки початок путінських домагань

Російський президент знову заявив про "один народ"

Російський президент Володимир Путін в інтерв'ю агентству ТАСС вже вкотре говорив про "один народ", про штучне розділення росіян і українців, про "вигадку австрійського Генерального штабу". Тобто повторив ту конспірологічну і псевдоісторичну муть, яка давно вже стала євангелієм будь-якого "добропорядного" російського шовініста і з обґрунтуванням якої легко ознайомитися в кожній книгарні Москви або Санкт-Петербургу. Полки буквально ломляться від такої літератури, телевізійні пропагандисти і журналісти не відстають від літераторів.

Однак в даному випадку в ролі транслятора псевдоісторичних міфів – сам президент Росії, - пише Віталій Портников для "Радіо Свобода".

Ми отримали чудову нагоду переконатися в тому, що слова про "один народ" – це не просто пропагандистська фраза Путіна, якою він намагається виправдати анексію Криму або війну на Донбасі. Ні, це – переконання Путіна, які ґрунтуються на його історичних "знаннях". І ці "знання" з'явилися зовсім не після обрання Путіна президентом Росії.

У 1980-90-х роках таке уявлення про історію панувало в партійних і чекістських кабінетах російської столиці. Комуністи і чекісти стали ще більшими шовіністами, ніж чиновники Російської імперії. Саме тому можна сказати, що після обрання президентом Путін вирішив, що тепер може втілити в життя переконання своїх вчителів і колег та повернутися в минуле, відновити імперію. А найголовніше – знову об'єднати в єдине ціле "один народ".

Тому не варто думати, що Путін діє спорадично, реагує на політичні події в Україні чи Білорусі, намагається просто допомогти проросійським політикам або перешкодити "націоналістам". Ні, його головна мета очевидна навіть з цього інтерв'ю – "один народ", одна держава.

І те, що Путін вчить, як "правильно" робити наголос у слові "українець" самого інтерв'юера – російського журналіста українського походження – має тільки ще раз підкреслити, що "ніяких українців не існує" і не їм вирішувати, як вони називаються.

Ми могли б не звертати уваги на уявлення Путіна про історію, якби жертвами цих уявлень не стали б тисячі українських громадян, які загинули, отримали поранення, опинилися просто неба на окупованих територіях, стали біженцями.

І це – ще не кінець історії, а тільки початок путінських домагань. Домагань, які пояснюються не поточною політикою, не інтересами російських олігархів або Газпрому, а самою історією.

Коли Путін говорить, що надія на його домовленості із Володимиром Зеленським вмирає останньою, він має на увазі не надію Зеленського та співвітчизників українського президента на мир, а свою надію на поглинання українських земель Росією.

Йому навряд чи спадає на думку, що хтось може вважати інакше.

Copyright © 2020 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода