Світ прийняв "російську версію" Другої світової
Три книги про Голокост, які треба прочитати
У Яд Вашем, ізраїльському національному меморіалі Голокосту, зупиняється серце. Я взяла аудіогід і ходила залами з обличчям, залитим слізьми. І бачила такі ж обличчя відвідувачів.
Так і не змогла зайти в Дитячий меморіал. Серце не витримувало. І найстрашнішим для мене було те, що коли вцілілі бранці концтаборів повертались додому — в Польщу, Словаччину, Угорщину тощо, і приходили в свої будинки, то з ними розправлялися вже там, на відносно безпечних територіях. Щоб не виселятися з незаконно зайнятих квартир, наприклад. Щоб не повертати присвоєне майно.
Коли вцілілі бранці концтаборів повертались додому — в Польщу, Словаччину, Угорщину тощо, і приходили в свої будинки, то з ними розправлялися вже там
І коли я періодично чую, мовляв, ну як така велика кількість людей не чинила супротиву, ну як світ мовчав, коли в Європі мільйонами винищували людей, ну невже не можна було це все зупинити — я вже не дивуюсь, що було таке звірство. Тому що непокаране зло продовжується. А зло насправді непокаране. Ми ж бачимо, як світ сприйняв "російську версію" Другої світової. Навіть в Ізраїлі, навіть там.
Я останні років 8 весь час читаю про Другу світову. Перекладна література, як правило. Французька, американська, польська. Ми взагалі мало що знаємо про Другу світову. Критично мало. Крім купи стереотипів і радянської пропаганди.
Тому рекомендую звернути увагу на таку літературу:
1. "Ключ Сари", Татьяна де Росней
Про 10-ти річну єврейську дівчинку Сару Старжинську, яка народилась і жила в Парижі. Сара була заарештована разом з батьками під час проведення німцями спецоперації по затриманню євреїв. Перш ніж піти з квартири вона зачиняє свого 4-річного брата в шафі, думаючи, що сім'я повинна повернутися за кілька годин. Мені здається, що серед всього, що я прочитала, це — найстрашніша книжка. Французький режисер Жиль Паке-Бреннер зняв фільм по цьому роману. Називається "Її звали Сара".
Перш ніж піти з квартири вона зачиняє свого 4-річного брата в шафі, думаючи, що сім'я повинна повернутися за кілька годин
2. "Паризький архітектор", Чарльз Белфор
Дія роману відбувається в окупованому нацистами Парижі. Архітектор Бернар Люсьєн, як і безліч інших французів, не надто співчуває євреям, на яких обрушився нацистський терор. Тому коли заможний підприємець несподівано пропонує йому велику суму за розробку таємних схованок і укриттів для жертв репресій, Люсьєн опиняється перед непростим вибором: або ризикнути життям, або відмовитися від справи, в успіх якої він практично не вірить.
3. "Я не хотів бути євреєм", Шпітцер Юрай
Словацький письменник, єврей за національністю, пройшов страшні випробування в гетто. Ця книжка — документалістика. Там немає нічого придуманого. Побут, порядки, знущання, людська ницість і людська сила духу — все без прикрас, справжнє.
Я вважаю треба читати, треба знати. Не можна відсторонюватися і говорити, що "бережімо нерви, в світі й так багато зла". Зло любить, коли людська пам'ять коротка.
