Українцям брешуть про боргову піраміду

Наш ринок наближається до цивілізації

Після дуже вдалого розміщення єврооблігацій минулого тижня український Мінфін зробив ще один важливий крок. Крок на шляху зниження вартості запозичень. У вівторок уряд розмістив семирічні внутрішні облігації з дохідністю 9,79%. Основними покупцями, судячи з усього, знову стали іноземні інвестори. Саме завдяки їхній участі на українському внутрішньому ринку за останній рік відбулися разючі зміни, дуже позитивні для кишені українського ж платника податків.

Отже, що можна вважати позитивними моментами аукціону? Передусім, дохідність. По-перше, Мінфін продав найдовшу ринкову серію, семирічні папери. По-друге, їх дохідність опустилася нижче 10%. Ще на початку 2019 року вартість гривневих запозичень становила для уряду майже 20%. Тепер — удвічі дешевше. Це величезний прогрес. Важливо розуміти, саме вартість запозичень визначає навантаження, яке відчуває український бюджет, а значить і український платник податків. Тіло кредитів, їх основна сума — завжди рефінансується. Всі країни світу беруть нові кредити, щоб погасити старі кредити. Це нормально. Так працює система світової економіки. Якщо ви, звичайно, не Північна Корея. Але, думається, ніхто не хоче бути Північною Кореєю, навіть сама Північна Корея.

А ось відсотки з обслуговування боргу — це те, що лягає на бюджет. Той самий хомут. І борговий тиск, по суті, визначається саме цим показником. Навіть якщо у вас шалено великий борг, але ви витрачаєте на нього копійки, то цей борг вас абсолютно не обтяжує. І ось Україна істотно знизила цей показник. І сьогодні ми близькі до того, щоб платити загалом за наш борг не більше 10% від бюджету, що краще, ніж у деяких країн Євросоюзу. Безсумнівно, плюсом є і те, що мова йде про гривневі запозичення. Як і для простої людини, яка приходить у банк по кредит, для країни безпечніше брати в тій валюті, в якій вона заробляє. І валютний кредит завжди є великим ризиком, як для країни, так і для конкретної людини. Доведено протестами любителів "долара по 8" і "долара по 5", які брали бездумні кредити.

Різке зниження дохідності, з 20% до 10% за рік, стало можливим завдяки поверненню іноземців на внутрішній ринок. Саме повернення. Тому що нехай їх тут і не було давно, але саме присутність іноземців на борговому ринку будь-якої країни є нормою, а їх відсутність сигналізує про проблему. Чому вони повернулися саме зараз? Просто тому, що в травні для них з'явилася технічна можливість, процес купівлі ОВДП був значно спрощений. Можна назвати це діджиталізацією внутрішнього ринку державних облігацій. Раніше іноземним інвесторам, які вирішили купити державні гривневі облігації, треба було пройти 9 кіл пекла і ще наостанок принести довідку про флюорографію. Ніхто не хотів цим особливо морочитися. Український ринок маленький щодо інших і не викликає вже такого пекучого інтересу, аби все кидати і летіти з Лондона до Києва.

Чи побудували водночас боргову піраміду або як пропагують деякі товариші "піраміду ОВДП"? Ні. Боргова піраміда має три ознаки — це постійне зростання боргу, збільшення вартості запозичень і постійне скорочення термінів, на які вам готові давати гроші. Всі ці ознаки свідчать про одне — зростання ризику в зв'язку з неконтрольованими запозиченнями.

Це бачать інвестори, професійні гравці, і починають викручувати руки, розуміючи безвихідність ситуації для країни. В Україні зараз все з точністю навпаки. Боргове навантаження знижується, за останні три роки показник відношення боргу до ВВП впав з 80% до 50%. І водночас за останній рік Україна додатково убезпечила себе, перевівши частину боргу в гривню. Вартість запозичень теж знижується, це видно як по внутрішньому, так і зовнішньому боргу. Ну і купівля семирічних облігацій показує, що інвестори хочуть подовжувати терміни, а не купувати якомога коротші облігації, щоб встигнути вискочити в разі чого. Тож якщо хтось вам каже про боргову піраміду в Україні, то він вам чомусь бреше. А якщо вам брешуть, то навряд чи варто слухати таких людей, адже не важливо, брешуть вони вам, тому що це черговий політолог, котрий не розуміє нічого в економіці, але надуває щоки, або підступний слуга олігарха, який бажає залізти до вас у кишеню ще глибше.

Що можна вважати відносною невдачею розміщення? Обсяг залучених коштів виявився набагато менше встановленого ліміту. Мінфін був готовий продати семирічних облігацій на 6 млрд грн, а в підсумку розмістив їх на 3,7 млрд грн. Це теж значний обсяг, але очевидно, що хотілося б більше.

Чому це сталося? По-перше, зниження дохідності. Що є плюсом для українських платників податків, тобто мінус для покупців боргу. І після такого різкого зниження ставок привабливість українського боргу для багатьох впала. Все-таки Україна поки що входить до числа найризикованіших країн і інвестор, наприклад, бачить можливість купити борг Єгипту під 14%. Добре, що пішли не всі. Частина залишилася. І те, що Мінфін відсік низку заявок, які були вище 10%, відсік більше половини попиту (загалом покупці подали заявки на 9 млрд грн), показує впевненість уряду в своїй стратегії і те, що Мінфін не потребує гостро грошей. Поки що не потребує.

Друга причина — китайський коронавірус. У понеділок, коли інвестори приймали остаточне рішення про те, йти чи не йти на аукціон, світ був пофарбований у червоний колір, на фондових ринках панував песимізм і розпродажі. І це не найкращий момент для прийняття рішення про збільшення ризику. Всі бігали і продавали з криком "ми всі помремо". Але це була радше локальна історія, яка мало впливатиме на наступні розміщення.

І третя причина — заплутана ситуація на валютному ринку. Поки інвестори перебувають у деякій збентеженості від динаміки валютного ринку останніх тижнів і багато хто, напевно, вирішили подивитися, чим це закінчиться.

Загалом — український ринок все більше наближається до цивілізації. І зниження дохідності навіть за такими довгими облігаціями відкриває можливості, зокрема, і для повернення ринку корпоративних облігацій, якого не було в країні вже багато років. А поки ж можна привітати Мінфін. Який довго йшов до цієї мети і нарешті дістався.

Оригінал