Війна випала із поля зору суспільства

Втрати на фронті вже не так ранять країну

Питання "що відбувається?" вторинне перед питанням "як?". Ось - доказ.

Фактично мало що змінилося. І часу зовсім мало минуло. Але щось невловимо змінилося в повітрі, "шпаки співають, атмосфера шепоче". Ви помітили, що після того, як оголосили про розведення військ (99% українців вже не пам'ятають, коли і де це розведення), - війну викинуло з поля зору суспільства, геть з-перед очей? Ну на кшталт "тему закрили", всі ж чули про мирні переговори по телевізору. Нарешті! Відмучилися! Кінець тривоги, відбій.

Втрати на фронті вписуються в уже інший контекст і не так ранять країну, яка втомилися від війни і вибрала поступальну дорогу до миру. Неминучі витрати при позитивному тренді.

Збитий літак - так, це ще моторошно й боляче, а ось фронт - він якось вже того... Скільки там сьогодні поранели, загинули, п'ять чи десять? Ну буває. Погано, ну що ж.

Це дуже грубе порівняння, я прошу мене вибачити, але, коли навесні люди, дивлячись на календар, чекають літа, такі самі дощі, як осінні, вже не викликають колишньої депресії, адже всім зрозуміло: вони неодмінно скоро минуть! Так, хтось без парасольки ще, звичайно, промокне, але це не скасовує головного - скоро літо, треба лише почекати.

На відміну від природи, війна рукотворна, непередбачувана, не сезонна, і скільки чекати "тепла" - невідомо. Але хіба це проблема при настрої на все хороше? Не біда, що Путін не в курсі, що у нас тут "життя налагоджується". Стан людей - бадьорий, і в цілому - все на краще. Посміхаємося і махаємо: гірше не буде! Наше суспільство - що завгодно, але не суспільство тверезості. Посміхаємося і махаємо - сигналізуючи про наше щастя ворогові. Що це означає? Так все, як сказано. Будь-який ПЦ починається з ПЦа естетичного. (с)

Оригінал