Україна стрімко мчить у пастку смислової війни
Президент має говорити народу правду, навіть якщо вона неприємна
Мені сподобалося новорічне звернення президента. Як і те, що "президент" ми тепер пишемо з маленької літери.
Мені сподобалася тональність його виступу. Текст. Безкраватковість. Люди, які зверталися до нас разом з президентом. Багато з них - мої друзі. Мені сподобалися слова. І закладені в них сенси.
І в цьому велика біда.
Мені подобалася моя піонерська краватка. Для мене шоком була смерть Брежнєва і молодість Горбачова. Я люблю "Київський торт" і "Іронію долі...". Але ось дорослішання - і є усвідомленість.
А дорослішання нації - поява громадянина замість електоральної одиниці.
Я люблю "Київський торт", але відмовляюся від нього, оскільки хочу бути в спортивній формі. Бо у мене мета пробігти паризький марафон.
Критичне мислення і рефлексія дозволяють вловлювати інтереси, які стоять за комунікацією.
"Почути Донбас" - це зовсім не про жителів Горлівки і шахтарів. Це про бізнес-інтереси донецьких кланів
Дозволяють розуміти, що "почути Донбас" - це зовсім не про жителів Горлівки і шахтарів. Це про бізнес-інтереси донецьких кланів.
Що "не допустимо приватизацію Укрспирту" - це не про державний інтерес, а про корупційні схеми. Що "не дамо продавати землю" - це про інтереси місцевих баронів, яким в умовах мораторію земля дістається за безцінь.
Що за "братнім народом" стоять імперські амбіції.
Що немодернізоване православ'я Московського патріархату - інструмент збереження феодального ладу, оскільки "на все воля божа" - це про патерналізм і дуже далеко від "все в твоїх руках".
Що більшість наших приказок і приповідок ("за честь школи", "головне не перемога", "терпіння і праця", "стерпиться - злюбиться" і так далі) - тримають нас подалі від капіталізму, де успіх країни - це сума успіхів її громадян.
Що за прагненням до миру - здача територій і майбутнього.
Але ж такі приємні ці слова - "мир", "наші полонені зустрінуть Новий рік зі своїми сім'ями", "єдиний народ". І цього дійсно дуже хочеться! Як хочеться молодому організму гуляти замість уроків. І свіже повітря корисне! І завжди можна знайти собі виправдання.
Тільки якщо у тебе в зображенні майбутнього - комфорт і "аби не було гірше".
Якщо у тебе ціль - розвиток людського капіталу, суб'єктність країни, інноваційний розвиток, то тоді ти в своїй президентській промові звернешся не до минулому, а до майбутнього
Але якщо у тебе ціль - розвиток людського капіталу, суб'єктність країни, інноваційний розвиток, то тоді ти в своїй президентській промові звернешся не до минулому, а до майбутнього.
Ти скажеш про свою мрію. Про сильну незалежну державу, з якою рахуються в світі, якій не потрібно підлабузнюватися перед агресором і можливими союзниками.
Ти скажеш правду - що держава не зможе платити пенсії нинішнім 40-річним. Тому вони вже зараз повинні знайти для себе пасивний дохід, робити заощадження, інвестувати їх.
Ти скажеш, що українець повинен знайти спосіб стати економічно вільним, що держава зможе платити субсидії тільки тим, хто не має фізичної можливості подбати про себе.
Що енергобезпека країни - це коли кожен з нас утеплює житло і "прикручує" тепло, йдучи з дому.
Що зниження смертності - це пристібатися в авто, кинути палити, зайнятися спортом і проходити регулярні обстеження.
Просто бути улюбленим родичем, який приходить і пригощає дитину цукерками. Складніше дати дитині інтерес до пошуку і творчості. І навчити усвідомленості й відповідальності.
Ми - як народ - на жаль, ще дуже інфантильні. Ми закохуємося. Ми сподіваємося на когось - на випадок, "папіка", владу, зв'язки
Ми - як народ - на жаль, ще дуже інфантильні. Ми закохуємося. Ми сподіваємося на когось - на випадок, "папіка", владу, зв'язки. Тому нам потрібен не президент, який як сувора всезнаюча категорична перша вчителька заявить "армія, мова віра". Але і не як третьокурсниця-практикантка заявить "я не знаю, що з вами робити, тому займіться своїми справами".
А візьме і скаже:
Я президент всіх українців. І Україна буде поважати всі релігійні свята. Але вихідний у нас буде 25 грудня.
Я поважаю пам'ять людей про тих героїв, які важливі для них. Але герої України - це ті, хто боролися і борються за її свободу і процвітання.
Я за незалежність судової влади. Тому обмін полоненими - як би нам цього не хотілося - буде тільки після судових рішень.
Я за єднання країни. Тому пріоритет для мене - освіта шкільна і цивільна.
Я поважаю академіка Патона, але пріоритет для нас ефективна наука, тому я за якнайшвидшу реформу вищої школи та Академії наук.
Я поважаю підприємців - і великих, і малих. Тому пріоритет для мене рівний доступ і ефективний Антимонопольний комітет.
Я поважаю вибір людей, які заробляють за кордоном. Але я не буду давати порожніх обіцянок про європейську зарплату в Україні. Я зроблю все, щоб інвестори стали довіряти українській економіці. Бо немає іншого шляху як зробити роботу в Україні знову привабливою для вас.
І я чесно дуже хочу, щоб ви мене любили. Але я знаю, що повинен вчинити саме так: говорити вам правду, навіть якщо вона неприємна, рости самому, щоб ми могли зростати разом, діяти в інтересах майбутнього, навіть якщо це змусить нас затягнути паски.
Поки ще не 2010 рік. Але ми повільно сповзаємо до нього
Тому що наш вибір - розвиток, права людини, деолігархізація ринкової економіки, суб'єктність у світі і євро-євроатлантична інтеграція (в тому числі, можливо, і нова центральноєвропейська інтеграція), сервісна держава.
Поки ще не 2010 рік. Але ми повільно сповзаємо до нього. З розчарованим і роз'єднаним громадянським суспільством. З домінуючою політичною силою. З зневіреним бізнесом. Тобто без будь-яких надій на буржуазну революцію.
А повторення історію, як відомо, загрожує фарсом.
І я впевнений в світлих наміри президента Зеленського. Тільки, боюся, в цій рефлексивній грі ми - Україна - стрімко мчимо в спритно розставлену пастку смислової війни.
