Путін має один козир проти Мінська і Києва

"Впоравшись" з Білоруссю, російський президент відправиться в Париж "справлятися" з Україною

Одного інтерв'ю білоруського посла в Росії Володимира Семашка виявилося досить, щоб тема російсько-білоруської інтеграції зайняла провідне місце в українському медіа-просторі і соціальних мережах. Висловлювання дипломата були сприйняті як доказ швидкого поглинання Білорусі Росією, а майбутня зустріч президентів Олександра Лукашенка і Володимира Путіна – як заключний акт такого поглинання, - пише Віталій Портников для belsat.eu.

При цьому від українських спостерігачів практично вислизнув той факт, що слова Володимира Семашка про загальний парламенті і уряд через кілька годин після оприлюднення інтерв'ю були дезавуйовані його ж власним посольством.

У Києві не дуже уважно стежать за самим процесом російсько-білоруських переговорів на інтеграційні теми і, за великим рахунком, не дуже уявляють собі тієї глибини, якої ця інтеграція вже досягла, а також тієї спритності, яку вже 25 років проявляє Олександр Лукашенко, коли в Москві вимагають зробити останній, вирішальний крок для об'єднання двох колишніх радянських республік в справжню, а не імітовану "союзну державу".

Зате тут добре розуміють небезпечний для України символізм того, що відбувається. На 8 грудня заплановано зустріч російського і білоруського президентів, на якій і повинна бути поставлена "інтеграційна точка". А 9 грудня Володимир Путін відправляється в Париж, де повинна відбутися зустріч в "нормандському форматі" і перші переговори російського президента з його новим українським колегою.

І виходить, що "впоравшись" з Білоруссю, Путін відправиться в Париж "справлятися" з Україною. Білоруський сценарій, таким чином, виглядає сценарієм майбутнього не тільки для Мінська, але і для Києва.

Чому б те, з чим погодиться 8 грудня білоруський президент, не запропонувати 9 грудня президенту України – нехай і в полегшеному (поки що) вигляді, без загального парламенту і уряду? Але з економічними преференціями, настільки важливими для будь-якого президента, який обіцяє своїм виборцям соціальні блага?

Тим більше, що головний козир в переговорах і з українським, і з білоруським президентами – енергетика. Лукашенко планує – за словами все того ж Семашка – обговорити з Путіним ціну на російські енергоносії, цій самій темі буде присвячена і майбутня зустріч прем'єр-міністрів Росії та Білорусі. Але і Україна зацікавлена в збереженні великих обсягів транзиту російського газу по своїй ГТС навіть після закінчення будівництва газопроводу "Північний потік-2".

Днями про умови збереження транзиту говорило на перших за багато років двосторонніх переговорах міністрів енергетики Росії і України, а можливість обговорення теми транзиту під час "нормандського саміту" визнав сам президент Володимир Зеленський.

І тут, звичайно ж, постає найголовніше питання – що попросить Володимир Путін за свою енергетичну прихильність у Білорусі? І що він попросить в України?