Ми індивідуалісти, заряджаємося недовірою
Мрії почати українську історію спочатку наївні
Усе поступово повертається, свідчить останнє опитування Центру Разумкова. Кількість людей, які вважають, що все рухається в неправильному напрямку, стрімко зростає, і вже майже зрівнялося з тими, хто вважає, що в правильному (37,5% проти 35%). І скоро, очевидно, обійде його. Бо тих, хто вважає, що в правильному, стрімко меншає.
І це все не тільки тому, що Зе-команда робить лажі (це звісно теж), а й тому, що просто ми так звикли. Ми звикли не довіряти, не вірити, і не сподіватися, але все-таки сподіватися, без надії. Ми звикли мати дулю в кишені. Щодо влади і всіх всіх всіх.
Ми звикли не довіряти, не вірити, і не сподіватися, але все-таки сподіватися, без надії
Дива не сталося, і воно не могло статися. Жодні піар-кампанії не змінять глибинних речей, архетипів нашої емоційності, нашого колективного несвідомого і колективних рефлексів.
Ми індивідуалісти, самовпевнені хуторяни, заряджаємося недовірою. Все на світі рухається в неправильному напрямку, ми завжди в цьому впевнені. Тільки завдяки цьому переконанню ми здатні вижити. Благодать наша у тому, що ми, попри це, ще здатні щось робити.
Мрії почати українську історію спочатку (вкотре) наївні. Історія не любить, коли її забувають. Тоді вона ще впертіше повторюється.
Текст є постом автора у мережі Facebook і не написаний спеціально для Gazeta.ua. Передруковується з дозволу автора.
Коментарі