Сивохо перекладає провину з агресора на жертву

Якщо він дійсно хоче допомогти пенсіонерам ОРДЛО, варто почати називати речі своїми іменами

Новопризначений радник секретаря РНБО Сергій Сивохо нарешті взявся до роботи. У своєму Facebook він відзвітував, що під час виїзного засідання Комітету з прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій "отримали на горіхи" Мінсоцполітики та МінТОТ.

На думку Сивохи, пенсіонери, які проживають в окупованій зоні, не повинні стояти у чергах на блокпостах раз на два місяці, щоб забрати свої гроші. Друге питання, яке обговорювалося на виїзному засіданні, — це "дискримінація і відверте приниження переселенців" постійними перевірками і контролем того, скільки вони пробули в Україні". Опустимо, що ця фраза опосередковано вказує на те, що пан радник ще не зовсім розібрався в кордонах власної держави. Звернемо увагу на інше. "Ми повинні створити комфортні умови для наших громадян, які мешкають по обидві сторони лінії розмежування", — написав він. Ну, що ж. Дати стусана чиновникам — благородна справа. Особливо в очах вічно незадоволеного електорату. Але пан Сивохо і сам тепер чиновник. Так якою, на його погляд, має бути політика держави щодо окупованих територій? - пише Лариса Волошина для видання "День".

Багато хто запідозрив, що мова про перерахування соціальних виплат прямо в банківські установи ЛДНР. Насправді, ми не знаємо, чи планується співпраця української держави з "пенсійними фондами", які утворили банд-формування. Але давайте припустимо, що спрощення, про яке говорить пан радник, — це ніщо інше, як виплати прямо на непідконтрольні території. До цього Україну регулярно закликають Росія та проросійськи політики всередині країни.

Уявимо, що таке сталося. Хіба це не зробить донецьких пенсіонерів легкою здобиччю для російських найманців, які приїхали на Донбас за закриття споживацького кредиту чи винагороду в 500-1000 доларів бойових? Якщо держава таки почне виплачувати пенсії прямо в окупацію та ще й подовжить верифікацію, хто дасть гарантію, що за рік людину просто не вб'ють, відібравши її пенсійну картку? Самопроголошені "держави"? Їхні "правоохоронні органи"? Абсурд ситуації полягає в тому, що люди без державного мислення просто не здатні сприйняти державу як гаранта безпеки для всіх своїх громадян. Вкинути людські гроші в чорну діру неправової зони дається їм привабливим з точки зору підвищення ласого іміджу "захисників бідних та злиденних". А те, що це одразу поставить тих людей у залежність від бандитів, — це "святих благодєтєлів" ані трохи не бентежить.

Чи багато ви чуєте повідомлень про "суди" в Донецьку чи Луганську? За яким кодексом там судять, чи є там адвокатура, хто забезпечує хоча б декларативне дотримання прав та свобод? У звітах комітету ООН зі справ біженців регулярно повідомляється про судові процеси, якими в українських громадян конфісковують житло. Чи багато ви чули розповідей потерпілих від бандитського свавілля в ефірах українських телеканалів? Зникли згадки про підвали, тортури, вбивства, накази на розстріли від польових вожаків на кшталт Гіркіна-Стрєлкова. В уявлені пересічного українця, як і росіянина, як і мешканця окупованого Донбасу єдиною "бідою" стала невиплата Україною пенсій прямо через філії "республіканських" банків. "Провина України" є штучно сформованим пропагандистським конструктом. Він повністю витиснув із масової свідомості уявлення про те, яку небезпеку для життя, здоров'я, безпеки та власності українських громадян становить окупація окремих районів Донецької та Луганської областей.

Здається, що ми стали свідками вдалої інформаційно-диверсійної спецоперації. Відбулося зміщення провини з агресора на жертву. Тому вимоги Сивохи — це лише завершальна стадія, в якій псевдоправозахисний дискурс перетворюється на засади державної політики.

Сьогодні будь-яка інформація про нестерпні умови окупації, якщо вона і з'являється, використовується як додатковий аргумент для примусу України до поступок. Але це омана. Для справжнього вирішення проблеми держава не просто має повернутися до гуманістичних цінностей і зробити справжнє піклування про людину основою для всіх політичних рішень. Вона має припинити імітувати. Сплачувати, будувати, сприяти та розвивати потрібно тут, а не там. Україні варто попіклуватися про програми евакуації всіх, хто має бажання виїхати із зони, де правлять бандити зі зброєю. Для країни, яка себе поважає, має бути неприйнятним, щоб її громадяни залишалися в смертельній небезпечні тільки через те, що не мають куди подітися. А це означає, що варто припинити імітувати процеси і почати відверто говорити про причини. Пану Сивосі, якщо він дійсно хоче допомогти пенсіонерам окупованого ОРДЛО, варто почати називати речі своїми іменами.