Або ми відсторонимо силовиків від інвесторів, або силовики відсторонять інвестиції від України

В українському парламенті знову спробують врятувати інвесторів, як українських, так й іноземних, від жадібних щупалець українських силовиків. Відкрилося вікно можливостей, яке дозволяє по-справжньому вплинути на зміну інвестиційного клімату в країні. І це не просто розумні слова, які зазвичай промовляють в телевізорі дядьки в піджаках і краватках. Інвестиційний клімат — це пенсії для пенсіонерів зокрема. Просто так вже працює економіка — спочатку хтось інвестує, а потім у держави з'являються кошти, які можна розподілити. Що на пенсії. Що на армію. Що на дороги.

Україна — бідна країна. Ми незаможні, бо інвестори обходять нас осторонь. І єдиний спосіб запустити те саме економічне диво, ті самі 40% зростання ВВП за п'ятирічку — це залучити інвестиції. Причому в нашому випадку — це іноземні інвестиції, попри шалену кількість міфів про мільярди в матрацах українців. Але тільки в казці барон Мюнхгаузен міг сам себе за волосся витягти з болота. Поки ж Україна отримує катастрофічно мало іноземних інвестицій. В Україні в 4 рази менше іноземних інвестицій на душу населення, ніж в Румунії, в 7 разів менше, ніж в Хорватії, і майже в 15 разів менше, ніж в Естонії. Низьке відношення інвестицій до ВВП — бич української економіки. І нехай ми десятки років чуємо про потенціал української економіки, але насправді — суцільна імпотенція. Інвестор обходить Україну осторонь. І це тоді, коли світ пухне від грошей.

Чому? Відповідь проста — корупція і відсутність верховенства права. Інвестор ніколи не скаже вам — покажи мені, як заробити. Ні, коли він приходить до тебе, він каже — я знаю, як заробити, гарантуй мені безпеку моїх інвестицій. І ось тут починається проблема. Тому що на виручку до інвестора завжди приходить трійця — український суддя, прокурор і СБУшник. Це ті самі вахтери, які не пускають в країну інвестиції. В результаті опитування інвесторів показує, що 77% людей, які потенційно можуть інвестувати в Україну, чекають від влади ефективних заходів по боротьбі з корупцією. Яку інвестори бачать крізь призму українських судів і українських силовиків.

Як це працює, ми всі побачили на прикладі найбільшого інвестора в економіку України — Криворіжсталі. Ще на початку року Криворіжсталь планувала масштабну інвестиційну програму. І планувала весь прибуток спрямувати на модернізацію. Сьогодні Криворіжсталь вирішила вивести в якості дивідендів майже 11 млрд грн. Тобто замість зростання ВВП ми отримаємо відтік капіталу на порівняну суму. І це результат тиску СБУ. І якщо Криворіжсталь, що входить в найбільшу металургійну компанію світу, остерігається українських силовиків і, можливо, українських олігархів, які стоять у них за спинами, то що вже мовити про звичайний український бізнес? І потім, напевно, не варто ставити питання, чому українські айтішники виїжджають.

Що потрібно, щоб залучити інвесторів? Подати їм сигнал. У 2005 році Україна подала такий сигнал, провівши чесний і прозорий конкурс з приватизації Криворіжсталі. В результаті бюджет отримав 4,8 млрд доларів, а інвестори по всьому світу — сигнал, що їх тут чекають. І після цього в Борисполі на паспортному контролі були черги цих самих інвесторів, а в період 2005-2008 року ми мали найвищий показник відношення прямих іноземних інвестицій до ВВП. Порівняно з 2008 роком зараз він у 4 рази менший. І замість того щоб дати інвесторам знову сигнал про те, що їх тут чекають, ми подаємо зовсім інші сигнали.

Тож тут як у класиці, або вони нас, або ми їх. Або країна створить умови, коли інвестувати безпечно, або інвестори підуть в іншу країну.

Що можна із цим зробити? Тільки розігнати до біса всі підрозділи, які сьогодні в поліції, СБУ та інших жахають бізнес. І заборонити цим організаціям підходити до бізнесу на відстань гарматного пострілу. І створити з нуля під контролем наших кредиторів аналітичну Службу фінансових розслідувань. Куди також на гарматний постріл не підпускати тих, хто звик жахати бізнес. В результаті ми побачимо класичну win-win-ситуацію, коли з одного боку зменшиться тиск на бізнес, а з іншого — різко вийде скоротити чисельність української служби безпеки. Хіба то не жарт, що на сьогодні штат СБУ більший, ніж у їхніх англійських колег, наприклад. Як результат, справжні контррозвідники, які йдуть у тил ворога, а не в сейф бухгалтера, зможуть отримувати набагато більше фінансування. І їм тепер ніколи не буде соромно зізнаватися, в якій організації вони працюють.

Тепер лишилося зрозуміти, чи готовий парламент одностайно підняти руки і за цей законопроект. І чи готові можновладці дати відмашку парламенту за нього проголосувати. Адже це так зручно, коли ти можеш прийти до будь-якого підприємця в офіс і зробити його життя нестерпним. А коли в тебе таких повноважень немає, то хтозна, може, наступного разу і на день народження до Суркіса не покличуть.

Оригінал