Якби Росія погодилася з розпадом імперії, це її зміцнило б

РФ консервує минуле на відібраній у сусідів землі, позбавляючи себе майбутнього

Елладська православна церква стала першою після Константинопольського патріархату, яка визнала українську автокефалію.

На перший погляд, це не найважливіша подія - особливо на тлі того, що сьогодні відбувається в самій Україні, де про патріарший томос - дарування автокефалії Українській церкві - зараз згадують не так часто, як за часів Петра Порошенка. Але знакова, - пише Віталій Портников для "Грани.Ру".

Тому що підтверджує тенденцію, яку не можуть до кінця усвідомити не тільки українці, які сприймають свою незалежність як щось самодостатнє, а й росіяни, жителі метрополії, які повинні були б відчути неминучість історичних процесів, що відбуваються. Неминучість розпаду імперії, яка, як стара чашка, розбилася в 1917 році, була склеєна потоками крові і все-таки знову тріснула. Ніякий "русский мир", ніяка російська мова, ніякий російський газ цю чашку більше не склеять. І це стосується не тільки держави. Церкви це теж стосується. Тому що Російська церква приростала територіями в міру імперської експансії - і зараз, коли колишня імперія стискається, як шагренева шкіра, церква природним чином ці території втрачає. І це бачать всі, крім ієрархів і прихожан цієї церкви, що зменшується. Просто церковні процеси повільніші, інерційніші, ніж процеси політичні.

З Москви - та й з Києва, і зі столиць інших колишніх радянських республік - може здатися, що історію реально повернути назад. Обрати президентом якого-небудь чергового російського доброзичливця. Домовитися з церковними ієрархами і уповільнити процес визнання автокефалії Української церкви. Окупувати Крим і Донбас, як до цього Придністров'я або грузинські автономії. Та хіба мало можна придумати! Тільки все це мало що змінить.

Україну, як і більшість інших колишніх радянських республік, Росія втратила безповоротно. Як країну, націю і цивілізацію. Кожен новий день, місяць і рік будуть тільки підсилювати цей розкол - тому що у доросле життя приходитимуть покоління людей, які взагалі не мають досвіду радянського минулого, а Росія, яка не розуміє, чому втрачені території не повертаються назад, буде поводитися все агресивніше і відштовхувати навіть тих, хто пов'язаний з нею спільним культурним минулим і мовою. Так, як сталося це з багатьма російськомовними українцями і українськими росіянами після початку війни на Донбасі.

Якби Росія могла погодитися з розпадом імперії, це посилило б її вплив на пострадянському просторі, зміцнило б саме російську державу, зберегло б шанси для Російської церкви, яку не сприймали б як приховане знаряддя агресії. Замість цього путінська Росія консервує далеке минуле на відібраних у сусідів шматках землі, шантажує енергоресурсами, засилає диверсантів, "ллє бензинчик", вводить війська - і тим самим позбавляє майбутнього не українців чи грузинів, а себе саму.