Українська політична пам'ять – дівоча

Колишній глава Адміністрації президента України Віктор Медведчук скуповує місцеві телевізійні канали. Веде на парламентські вибори одну з небагатьох партій, що претендують на потрапляння до Верховної Ради. Домовляється з адміністраціями окупованих Кремлем територій про звільнення полонених і регулярно з'являється на головних екранах Росії з поясненнями, як Україна влаштована.

При цьому сам Медведчук ніякою популярністю в країні не користується. На особисті електоральні успіхи розраховувати не може. З основними політичними гравцями на українській політичній сцені - причому і в патріотичному, і в колабораціоністському таборах - перебуває в дуже непростих відносинах. У чому ж тоді причина такої впливовості, такого непересічного успіху? - пише Віталій Портников для "Грани.Ру".

А причина ця дуже проста. Віктор Медведчук - тінь. Тінь Путіна. Тінь Путіна в Україні.

Ще років 17 тому, коли тодішньому президенту України Леоніду Кучмі знадобився посередник для налагодження відносин з новим російським керівництвом, в якому вже не було його друзів і покровителів - Єльцина і Черномирдіна, Медведчук зробив правильний вибір. Він зрозумів, що Кучма, який заплутався в своїй архаїчній "багатовекторності" і опинився в ізоляції на Заході, однаково не зможе і не захоче надати необхідний обсяг послуг новим господарям Кремля.

А він, Медведчук, зможе. Він надасть необхідні послуги і Путіну, і Медведєву. І зможе сказати їм те, що вони хочуть почути. І стати для них тим, ким вони хочуть його побачити.

З тих пір Медведчука супроводжує тільки удача. При будь-якій українській владі, в будь-якій ситуації. Він може помилятися в прогнозах - як це було з президентством Віктора Ющенка. Він може виявлятися чужим в кланових розкладах - як це було за президентства Віктора Януковича. Його можуть вважати агентом впливу ворожої держави - як це було за президента Петра Порошенка. Від усього цього Медведчуку ні холодно, ні жарко.

Той, хто хоче говорити з Путіним і домагатися від російського президента хоч якогось результату, повинен спочатку говорити з Медведчуком.

Українці ще пам'ятають, як Путін віддавав Медведчуку полонених, ніби насміхаючись над керівництвом, яке вони обрали. Але те, як Путін в Криму провів кілька хвилин з президентом Януковичем, а потім поїхав відпочивати в розкішний маєток Медведчука, вони вже забули. Українська політична пам'ять – дівоча. Якби українці пам'ятали, як посилювався Медведчук при режимах, які хотіли знайти спільну мову з Москвою, вони зрозуміли б, що зараз відбувається в їхній власній країні.

А зараз справжній зоряний час Віктора Медведчука. При недосвідченому президенті, оточеному людьми з відсутньою компетенції, при щирому нерозумінні Володимиром Зеленським та його радниками справжніх цілей і намірів Володимира Путіна будь-яка тінь отримає нову велич. Тим більше тінь Путіна.

Зеленський буде щодня дрібнішати, втрачати рейтинг і розуміння, що робити і як з усім цим впоратися. Перетворюватися в тінь. А тінь Путіна буде з кожним днем набувати об`єм і нові можливості. Перетворюватися на господаря становища. Власне, як і задумували організатори нинішнього українського хаосу.

Є, правда, ще народ, який може не захотіти, щоб над ним панували чужі тіні. І цей народ може знову вийти на вулиці. Але про це нічого не відомо ні Путіну, ні Зеленському, ні Медведчуку.