Елтон Джон може спати спокійно, в Україні йому нічого не загрожує

Добре, що нам фільмів поки що не цензурують

Я люблю великі концерти старих і добрих гуртів. Особливо тих, які слухав у свої підліткові часи. Я так само люблю переслуховувати старі вініли й компакти, вишукувати по музичних крамницях нові перевидання улюблених колись альбомів. Хтось може назвати це закриванням підліткових ґештальтів. І, напевно, матиме рацію.

З чим натомість у мене ніяк не склалося, то це з музичними фільмами. Щиро кажучи, нічого кращого за "Ісус Христос Суперзірка" я не бачив. Гаразд, можливо, ще "Волосся". Але "Лихоманка суботнього вечора", "Бріолін", "Привид опери", "Брудні танці", "Евіта", "Ла-Ла Ленд", "Богемна рапсодія" – все це пройшло повз мене. Звичайно, я люблю "Queen", але не той, що у фільмі, а свій: із альбомами "Queen II" і "Sheer Heart Attack", з геніальною дилогією "A Night at the Opera" та "A Day at the Races". Натомість фільм "Богемна рапсодія" став для мене цілковитим розчаруванням. Чи то пак радше "від-чаруванням": від квінівських чарів (kind of magic) не лишилося нічогісінько. Не нічого навіть, а нічогісінько – менше, ніж нуль, - пише Юрій Андрухович для видання "Збруч".

Всі кінобіографії зіркових музикантів зшивають за тими самими косплейними штампами

Фактично всі кінобіографії зіркових музикантів зшивають за тими самими косплейними штампами: інтровертна юність, прищі, рок-н-рол, кіч, підбори, стрази, вибухи, блискітки, гуркіт і поганий звук. Феєрверки і польоти над залом, перша слава, перші менеджери-аґенти і перші великі гроші. Це буває смішно, але в першу чергу тільки тому, що жахливо банально.

Що мені ще згадується з цього кінорізновиду? Рок-опера "Томмі" гурту "The Who", "Detroit Rock City" – про чотирьох школярів, які над усе люблять "Kiss", "Walk the Line" про Джонні Кеша і "Ray" про Рея Чарльза. Та ви, мабуть, краще за мене все це знаєте, бо все (і значно більше за мене) бачили.

Проте зауважте: більшість музичних фільмів досягла шаленої популярності. Й актори, що виконували ролі поп-зірок, завдяки цьому й самі ставали зірками. Зіграй поп-зірку – й Оскар у тебе в кишені! Є в Голлівуді таке неписане правило? Якщо немає, то впишімо, бо воно працює. Тож і Терон Еджертон, що зіграв Елтона Джона в новому фільмі "Rocketman", так само приречений отримати за цю роль свого Оскара.

Зіграй поп-зірку – й Оскар у тебе в кишені

За всього мого прохолодного ставлення до поп-культури, Елтона Джона я радше шаную. Він усе-таки герой моїх підліткових часів. І його "I've Seen That Movie Too" назавжди в музичній топ-десятці всього мого життя. Ця пісня навіть зазвучить у моєму майбутньому романі. Зрештою, весь він буде про неї. І взагалі весь альбом "Goodbye Yellow Brick Road" я вважаю просто шедевральним. Але згодом, після цього шедевру, музикант з мого дитинства різко подорослішав і обріс регаліями. Здається, десь тоді, коли я саме переїхав до Львова на студії, в Елтона Джона вселився товстий огидний інопланетянин (сер Елтон), який справжнього Елтона Джона поволі зжер.

Так розпочалась епоха толерування попси, загравання з олігархами й диктаторами, виступів на корпоративах.

У нашій країні чомусь завжди так: що більше в людини грошей, то гірший музичний смак. Олігархові, видно, просто соромно любити когось меншого, ніж "сер Елтон Джон". Крутіший за сера Елтона лише Путін. До речі: як добре він, виявляється, говорить англійською!

А ще він шанує ґеїв! Інакше б чого йому особисто дзвонити й вибачатися?

З російської версії фільму "Rocketman" вирізали все найдрастичніше: наркотики, алкоголь, оральний секс і, врешті, фінальні титри, в яких ідеться про те, що музикант таки здобув омріяне родинне щастя – має коханого чоловіка і двійко дітей

Мабуть, саме тому з російської версії фільму "Rocketman" вирізали все найдрастичніше: наркотики, алкоголь, оральний секс і, врешті, фінальні титри, в яких ідеться про те, що музикант таки здобув омріяне родинне щастя – має коханого чоловіка і двійко дітей. Можливо, якби всього цього не вирізали, то російський глядач, надивившися "Rocketman-а", масово б закинувся коксом і змінив орієнтацію? Або річ у тому, що претендувати на звання "Ракетного чоловіка" на цьому світі може лише російський президент? І конкурентів у нього бути не може?

Добре, що хоч нам в Україні фільмів поки що не цензурують. Принаймні тих, які з Елтоном Джоном – цим завсідником епохальних днів народжень, про один із яких так проникливо згадував його український колеґа Іво Бобул: "Це не зовсім зустріч була, це було на дні народження в Леоніда Даниловича Кучми. Ми були запрошені, кожен хотів зробити подарунок президенту. Елтон Джон там теж співав. І я просто подякував йому за те, що він назвав мене найкращим співаком у цій країні".

Не смійтеся. З тієї вікопомної події минуло зовсім небагато років, і тепер у нас президент теж із таких – вузькопрофільних, попсових, корпоративних. Елтон Джон може спати спокійно, в Україні йому нічого не загрожує. Крім дуету з Іво Бобулом, звичайно.

Публікується з дозволу видання "Збруч"

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Геннадій Друзенко Міжнародний правник
Володимир Горбач Політичний аналітик Інституту Євро­атлантичного співробітництва
Віктор Вовк Громадсько-політичний діяч
Віктор Бобиренко Політолог
Ярина Матвійчук Журналіст Української служби "Голосу Америки"
Погода