Людина програє творінню своїх рук
Відкривається ще одне поле для конкуренції – змагання зі смартфоном
Вимушено змінивши свій телефон Microsoft під віндою (він не оновлював систему та програми і не мав 4G зв'язку), яким я прокористувався чотири останні роки, на китайський телефон на андроїді, я отримав більше можливостей. Тепер я, нарешті, маю все, що мав досі – тільки в атмосфері постійного неврозу. От, властиво, саме цей невроз і є цією "більшою можливістю".
Андроїд – це втілений невроз, це постійна інтеракція з цифровим світом, якимись вічними пропозиціями, оновленнями, покращеннями, нотіфікейшенами, поліваріативністю, багатством пропозицій, постійними нагадуваннями. Але коли ти купуєш такий телефон, ніхто не попереджає, що перші тижні, поки ти до нього звикаєш, тебе чекає гострий невроз, що згодом переростає у звичну засмиканість, тобто в невроз, до якого звик.
Коли ти купуєш такий телефон, ніхто не попереджає, що перші тижні, поки ти до нього звикаєш, тебе чекає гострий невроз, що згодом переростає у звичну засмиканість
Телефон, який вмикається від відбитку вказівного пальця твоєї правої руки, який знає про тебе завжди більше, ніж ти думаєш, який розумніший за тебе вже навіть тому, що в його назві – "смартфон" – криється його суть. Тебе ж, наприклад, ніхто не називає смартлюдина за замовчуванням. Це ще треба довести – життям і справами. Та й то невідомо, чи визнають це всі навколо в нашому, зрештою, досить жорстокому в оцінках, людському світі.
Натомість він "смарт" уже на старті для всіх. Тому в житті відкривається ще одне поле для конкуренції – змагання зі смартфоном. Ти ніби нічого такого не хотів, у тебе були важливіші справи, ніж постійні зіткнення з телефоном. Але тепер ти розумієш, що людина як вид програє творінню своїх рук. Насамперед тим, що перетворила його із засобу комунікації з іншою людиною на справжній протез. І час би вже згадати, що неврозами займається психіатрія, а протезуванням травматологія, але мені щойно щось прийшло на смартфон. Перепрошую, відволічуся...
Коментарі