Імпічмент в епоху охлократії

Поки завзятіші демократи рвуть на собі 300-доларові сорочки: "Імпічмент Трампові!", спікер Палати представників Ненсі Пелосі зберігає спокій

Характерно, що сам Трамп, якому зазвичай важко когось не гризнути, про неї у своїх твітах мовчить, хоча сенатори-республіканці, як пише журнал "Економіст", давно вже клеять її фото на мішень для дартс.

У нас давно вже загукали б: "Зрада!". Але Пелосі, з її майже цілим життям у політиці, добре пам'ятає, яку хвилю народного співчуття до "бідного, бідного Білла" збурила спроба піддати президента США імпічменту за дуже швидкий роман зі стажеркою Білого дому (це коли в назві Овального кабінету всі зі сміхом міняли одну літеру) і як ця спроба з тріском провалилася в Сенаті.

Ми живемо в епоху охлократії. Так, вона почалася не вчора, але є відмінності. Тоді, 1998 року, звіт прокурора Старра було надруковано повністю. Нещодавно один професор права з Каліфорнії припустив, що було б, якби той 453-сторінковий звіт з його цілком порнографічними деталями прочитала тільки міністр юстиції Джанет Ріно і на підставі власних оцінок заявила американському народові, що президент Клінтон не скоїв нічого протиправного – так, як сьогодні чинять з результатами розслідування Мюллера.

Професорів твіт розійшовся миттю. Лаконічніше за всіх відгукнулася сама Моніка Левінскі (яка, як пам'ятаємо, за мить слави дістала океан бруду й ціле життя ганьби):

if. fucking. only.

(ототож, б… – "якби")

Сергій Сингаївський, для Gazeta.ua