Твердження "ворог не в Кремлі" тепер може виявитися частково вірним

Коли ми говоримо про реванш, то, насамперед, думаємо про простір символічного

Знесення волонтерських наметів у Харкові. Відкат декомунізації. Руйнування нової символіки. Назви вулиць, шкільні програми, пантеон героїв і антигероїв. Ми виходимо з того, що реванш - це тільки і винятково руйнування символічного контуру. Того самого, що став з'являтися після російського вторгнення. Того самого, яким країна оточувала себе в пошуках відповіді на питання "де закінчуються вони і де починаємося ми".

Цього контуру не існувало десятиліттями. Україна залишалася в радянській орбіті навіть тоді, коли СРСР припинив своє існування. Для когось питання ідентичності були важливі. Когось влаштовував статус-кво. Заіржавілі шестерні стали провертатися лише після анексії і вторгнення. Війна стала ударом дефібрилятора, змусивши давати відповіді на питання, які було прийнято вважати "неактуальними", - пише Павло Казарін для "Крим.Реалії".

Війна стала ударом дефібрилятора, змусивши давати відповіді на питання, які було прийнято вважати "неактуальними"

І тепер, коли ми розмірковуємо про "відкат", то зводимо його опис до розмиття символічного частоколу. Але в тому й річ, що "реванш" може мати куди більше проявів, ніж ми звикли думати.

Тому що простір нової етики цілком може встояти. Символічне - при всій його невідчутності - дає відповіді на питання ідентичності. "Хто ми?" "Ким себе вважаємо?" "Що вважаємо нормою, а що - її порушенням". Вони можуть бути вторинні для більшості, але первинні для тих, хто звик виходити протестувати на вулиці. Пряма спроба реваншу в цій сфері може мати занадто вибухонебезпечний потенціал. А тому не виключено, що нового "колективного Табачника" в коридорах влади ми не побачимо.

Зате ми цілком можемо виявити реванш в тих сферах, "майданоємність" яких нижча. Наприклад, в економіці. Нацбанк. "Нафтогаз". Децентралізація. Монетарна політика. Всі ці сфери критично важливі для стійкості держави, але мають куди менше значення для обивателя. Просто тому, що складні і незрозумілі для більшості.

Ми цілком можемо виявити реванш в тих сферах, "майданоємність" яких нижча

Повернення радянської топоніміки зрозуміло без перекладу - причому, як для прихильників, так і супротивників. А ось пояснити, чим важлива незалежність Нацбанку і чому не можна балуватися з емісією - значно складніше. Тому що вимагає від аудиторії хоча б мінімального розуміння процесів. Списати "ненастання епохи щастя" на нехороших "білих комірців" досить просто.

Демонополізація, деолігархізація, роздержавлення, реформи - всі ці кроки повинні створити в країні простір чесної конкуренції. Вони скорочують вікно можливостей для клановості, корупції, кулуарних домовленостей. Створюють системи стримувань і противаг. А у старих правил гри є впливові лобісти. Які готові інвестувати в збереження статус-кво.

Символічний реванш зрозумілий всім - тим, хто його чекає, і тим, хто його боїться. А економічний реванш ризикує викликати куди менший резонанс. З огляду на складність теми і куди меншу "очевидність" для обивателя. Зрештою, нам не просто так п'ять років поспіль твердили про те, що "ворог не в Кремлі".

Іронія в тому, що це твердження тепер може виявитися частково вірним.

Copyright © 2019 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Остап Українець Письменник, перекладач
Максим Кияк Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"
Тарас Чмут Голова правління "Українського мілітарного центру"
Надія Романенко Керівниця проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Тарас Антипович Письменник, сценарист
Погода