Попри всю соціологію, диво ще можливе
Обрання Зе – далеко не найстрашніший виклик у історії нашого національно-визвольного руху
Ну що ж, таке вже бувало. Малоросія з усієї сили наносить удар у відповідь, і здається вже практично всі прийняли як факт, що у понеділок ми прокинемось у новій реальності.
Щури наввипередки тікають з тонучого корабля - суди, які ще недавно чхнути не сміли без вказівки з Банкової, переорієнтувались на офіс Коломойського, а "ікспєрти", які нещодавно вважали за щастя бути запрошеними на "Прямий", чубляться за право бути згаданими у ЗЕ!команді.
А я пригадую ту саму ніч на Майдані, коли нас мали зачистити. Тоді так само купа мудрагелів уже "сплела нам лапті". Хтось тікав за кордон та просив притулку, хтось виїздив до Карпат "готуватись до партизанської війни", хтось жалюгідно стрибав у приймальні Овоча та скиглив про переговори... А ми просто робили те, що мали зробити. Робили, не вірячи у перемогу, а просто тому, що не зробити було соромно. І нас таких "нераціональних" виявилось достатньо, щоб сталось диво. Дива взагалі стаються лише тоді, коли збирається критична маса людей, які просто роблять те, що вважають правильним, попри можливі наслідки.
Дива взагалі стаються лише тоді, коли збирається критична маса людей, які просто роблять те, що вважають правильним, попри можливі наслідки
Так от, попри всю соціологію, диво ще можливе. Потім, після 22 квітня, будемо робити "розбори польотів", з'ясовувати, як ми дійшли до абсурдної ситуації, в якій голосування за Порошенка стало єдиним можливим вибором патріотів та ледь не ознакою "елітарності". Потім будемо думати, як змусити його в часі другого терміну не повторювати все те свинство, яке наразі призвело до протестного "феномену Зе". Але це буде потім.
Якщо дива не станеться, також будемо думати, що з цим робити. Програна битва, навіть дуже значна - це ще не програна війна. Обрання Зе - далеко не найстрашніший виклик у історії нашого національно-визвольного руху, бувало значно гірше. Але це також буде потім.
А поки що маємо зробити те єдине, що можемо та повинні - у неділю піти голосувати. Не розслабитись, вже наперед визнавши поразку, не відволіктись на "важливіші справи", а виконати свій обов'язок до кінця. Піти самим, проагітувати всіх тих, хто ще здатний чути, і хто чомусь ще вагається. Не думати, яким буде результат - просто робити все можливе до кінця. І можливо, диво таки станеться.
