"Слуга народу 3" - гімн "русского мира" на замовлення олігархів

Зменшувати держборг треба розумно, а не приносячи останнє на Майдан

Коли поруч сидять Айварас і Данилюк, Зеленський говорить, що співпраця з МВФ є дуже важливо. І це бачить 100 чоловік. Для цих 100 чоловік він це і говорить.

А потім виходить 3-тя серія 3-го сезону "Слуги народу", найдовшого агітаційного ролика в історії. І ось там, в кінці, в країні мрій Зеленського МВФ виявляється злими буржуїнами, які не дають розвиватися Україні. А в ЄС нас ніхто не любить. І тільки щоб йти далі вперед вся країна скидає своє золото, платить борги і настає всесвітнє щастя. А інакше було б рабство в передбаннику у ЄС. І це бачать мільйони людей. І мільйонам людей продають саме цю ідею. В їх незахищений мозок, який розслаблений, адже він дивиться просто комедію, вкладають ідеї русского мира, вигідні українським олігархам, які мріють зберегти монополію на владу в Україні.

Амінь.

Ось він, ідеальний світ людини з "русского мира". Коли змова. Коли все навколо проти нас. Особливо ці буржуї. І якби не вони, ми б уже давно...

І тільки зашморг боргу не дає країні розвиватися. Тільки злісний Захід не дає відкрити всі наші таланти.

Це "русский мир". І це небезпечно. І саме з цим йде на вибори кандидат-лідер. Кандидат, для якого "Свати" святі, а МВФ - погані хлопці, які пригнічують Україну.

Ця теза характерна, до речі, для популістським режимів Латинської Америки. Там теж звикли в усьому звинувачувати МВФ. Де-факто звинувачують у власній дурості і жадібності. Адже раз по раз доводять країну до кризи. У кризі їм потрібна допомога. У такі моменти приходить МВФ. Як тільки вони трохи піднімаються, то посилають МВФ і починають життя заново. Тобто знову витрачають більше, ніж заробляють. І знову настає криза. Країнам Латинської Америки поталанило, що поруч США, а значить їм дістається частина капіталом звідти. Зручно, поруч, один часовий пояс. Гроші є. Але це не допомагає раз за разом не нариватися на кризу. Тому що жити треба за коштами. Хочете багато витрачати - треба багато заробити. Але це довго і нудно, а хочеться весело і з запалом і прямо зараз. Але це не працює. А винен МВФ. А країни залишаються бідними.

Так ось, багата Україна можлива. Не через 2 роки. І навіть не через 5. Це важливо. Ми бідні і шлях до багатства буде довгим. Ми занадто довго валяли дурня, щоб тепер швидко наздогнати інших. Це плата за наші помилки. І тільки інвестиції можуть принести нам економічне зростання. І так, тільки зовнішні інвестиції. Тому що ми - бідна країна. Ми відстали в технологіях. У нас до неможливості карликова економіка. Ми повинні відкритися світові, а не закриватися від нього в українській унікальності. Ми повинні зрозуміти, що ніхто в світі не будує підступи проти України. Ми повинні зрозуміти, що ЄС і США, МВФ і Світовому Банку вигідна багата Україна. І так, ми одного разу зможемо виплатити борг МВФ і забути про співпрацю з ним. Але тільки тоді, коли виконаємо програму МВФ. Не скидаючись золотими зубами, а просто залучаючи кредити у інших гравців, у інвесторів. І залучаючи прямі інвестиції.

Немає дурнішої ідеї, ніж обнулити свій борг. Тому що тоді ви позбавляєте свою економіку ресурсу. Борги у всьому світі рефінансують. І головне просто не допускати зростання боргу щодо нашого ВВП. І зараз наш борг знижується. Завдяки співпраці з МВФ. Який змушує нас стримувати свої апетити. І ось за 2 роки ставлення держборгу до ВВП знизилося з 80% до 62%. Ось як треба зменшувати борг, а не приносячи останнє на Майдан, щоб скинутися. Тому що більше всіх позбутися від МВФ мріють українські чиновники. І українські олігархи. Це їхня країна мрії. Країна мрій Коломойського. І особливо прекрасно зображати, щоб твої мрії оплатили прості люди.

А знаєте з чого все почалося? З того, що в 1991 році Кравчук сказав на зустрічі з діаспорою в Чикаго, коли у нього запитали, коли ж Україна зробить все, що зробила Польща. На що наш сивий аксакал відповів, що "ми підемо своїм шляхом". І пішли. І де тепер Польща, а де Україна?

Послання МВФ і ЄС зараз - це той же фінт вухами, тільки в сучасній обробці. Ми знову кричимо, що ми унікальні і тому підемо своїм шляхом. Біда в тому, що цей шлях веде куди завгодно, тільки не до мети. Тому що до мети є одна дорога. Коротка. І правильна. Відома всьому світу. На яку нас намагається поставити Захід. А ми вічно кричимо, що у нас свій шлях, і біжимо через кущі, в ліс, тонемо в болоті, блукаємо по стежках в степах і ні краплі не наближаємося до мети. Потім нас знаходять, миють, лікують і знову ставлять на дорогу до мети. За якою давно йдуть успішні країни. А що ми? Знову скажимо, що МВФ - це зло, що вони нас просто хочуть використати? Що ми підемо своїм шляхом, тому що у нас унікальна українська ментальність?

Стокгольмський синдром українського суспільства. Олігархи тримають його в заручниках і згодовують йому серіали, в яких народу розповідають, що якщо вигнати тих, хто заважає олігархам, то відразу настане щастя. Ну що ж, подивимося.

Оригінал