Залишилося тільки проголосувати

Збуджена політична реакція українських політиків і журналістів на поїздку Юрія Бойка і Віктора Медведчука до російської столиці заважає - як це часто вже бувало у російсько-українських відносинах - усвідомити сутність сигналу, спрямованого Москвою.

До того ж цей сигнал адресований не тільки Бойку і Медведчуку. Я б навіть сказав інакше - через Бойка і Медведчука він переданий українському політичному класу, олігархам, підприємцям. А вже зацікавлені особи зможуть передати його українському народові, чому б і ні? - пише Віталій Портников для espreso.tv.

Отже, що запропонував на зустрічі прем'єр-міністра Росії Дмитра Медведєва з Бойком і Медведчуком голова правління Газпрому Олексій Міллер? Продовжити транзитний контракт з Україною, знизити ціну на газ в рамках прямих поставок мінімум на 25 відсотків і увійти до консорціуму з управління газотранспортною системою.

Простіше кажучи - зберегти за Києвом той рівень прибутків, який Україна неминуче втратить у разі реалізації проектів "Північний потік-2" і "Турецький потік" та створити можливості для зниження ціни на газ для населення, про яку говорять практично всі українські політики-популісти. І, звичайно, це зниження допоможе довести малозабезпеченим верствам населення, що нова влада "з народом" - навіть якщо неминуче у такому випадку скасування субсидій змусить громадян заплатити більше державі та її новому старому господареві - Газпрому.

Підкреслю, що нічого нового в такій моделі немає. Вона успішно була застосована після президентських виборів 1994 року і проіснувала 20 років. Позбутися від кабальної залежності ми змогли тільки після Майдану - і в цьому одне з головних досягнень Революції гідності. Але позбавлення не могло не призвести до значного підвищення цін на енергоносії для населення - і це підвищення аж ніяк не є закінченим. При цьому не потрібно думати, що населення є щасливим тому, що платить стільки, скільки газ коштує, а не стільки, скільки Міллер раніше дозволяв йому платити. Як може бути задоволено населення в країні, де "халява" - така ж національна релігія, як нескінченна радісна боротьба з чужою корупцією?

При цьому намічається і інша проблема - можлива втрата доходів від транзиту. І це тоді, коли будь-яка популістська влада захоче роздати гроші населенню - і це в умовах, коли доведеться віддавати борги МВФ. Звідки взяти гроші?

Правильно. У Газпрому. Це те, що пропонує Міллер. Те, що пропозиція зроблена на зустрічі з Бойком, який не переможе на президентських виборах, не повинно нікого дивувати. Бойко і не повинен перемогти. Він повинен стати ретраслятором програми продажу України Газпрому. Звичайно, добре було б, щоб після парламентських виборів Бойко взяли в новий уряд міністром енергетики. Але і це не обов'язково. Обов'язково - програму продажу здійснити.

Причому Москві зараз нічого робити не потрібно. Їй допоможуть самі українці. Перший крок - обрання популіста президентом України. Другий крок - голосування за популістів на парламентських виборах. А далі виникне просте запитання - звідки брати гроші на "халяву"? А гроші на "халяву" є тільки у Газпрому - тому що ніякий МВФ на популістські експерименти не піде, буде вимагати продовжити реформи. Ось тут в офіс нового президента або прем'єра прийде Віктор Медведчук з нагадуванням: всі проблеми вирішуються, варто тільки продатися. У будь-якого популістського керівництва України немає ніякого іншого виходу, крім як продатися Москві. Просто немає - і не шукайте.

Ну, а далі - справа техніки. Російські агенти в останні дні мало не в деталях прописують програму популізму і капітуляції. Про Крим - забуваємо. На Донбас - їдемо спілкуватися з керівництвом "народних республік", шукати "компроміс". Санкції - скасовуємо. Дупу - цілуємо. Зате газ наш.

Якщо хтось думає, що я описую фантастичний сценарій, нехай просто збереже цей текст до березня 2020 року, коли все це може збутися. Величезна частина наших співвітчизників завжди була готова продати країну і її честь за "халяву". І зараз готова.

Залишилося тільки проголосувати.