Ми надто швидко повірили, що захистилися від божевілля
Наш розум хиткий і вразливий
Більшу частину своєї історії людство сприймало свою розумність як щось хитке і вразливе. Як щось, що стоїть над прірвою.
Великим "іншим" був Безумець: той, на кого людина завжди може перетворитися.
Розум, який мав захистити від безумства, греки називали phronesis, латиняни - prudentia: здатність встояти під ураганом.
Тому більшу частину своєї історії людина відчувала недовіру до емоцій (як любові, так і ненависті), вважаючи їх масками Безумства.
Сьогодні ми живемо в інші часи: ми віримо в людський розум як щось майже божественне. Ми сприймаємо себе як homo sapiens, ми оточені двома творіннями людського інтелекту: цивілізацією та технологією. Цивілізація - це розум, спроектований на інституції; технологія - це розум, спроектований на машини. Сьогодні великий "інший" - це не Безумець, а Робот. Наш власний розум, скопійований в хмару.
Але вірячи в цивілізацію та технології ми несвідомо віддаємо розум на аутсорс. Ми несвідомо віримо, що в моменти нашого безумства вони нас все одно врятують. Тому можемо себе "відпускати" як завгодно: дати емоціям і, зрештою, безумству анексувати нашу раціональність.
Брекзит, Трамп, популісти, Сурков - це все варіації на одну й ту саму тему: як далеко ми можемо піти, граючись у безумців
Брекзит, Трамп, популісти, Сурков - це все варіації на одну й ту саму тему: як далеко ми можемо піти, граючись у безумців.
От тільки ніякого аутсорсу розуму - того, старого, який prudentia, тобто захист від урагану - не існує. Людська природа не змінилася: наш розум і досі хиткий і вразливий. І ми завжди стоїмо над прірвою Безумства. Ми надто швидко повірили, що захистилися від божевілля.
Сучасні антиутопії дають постійно схожу картинку: машини, що повстали проти людини.
Але значно ймовірнішою є інша перспектива: хаотичні зграї колишніх homo sapiens, які дозволили себе нарешті повністю "відпустити" - і самотні загони ностальгійних, але досі розумних роботів, які намагаються вберегти залишки колись великої цивілізації.
Текст є постом автора у мережі Facebook і не написаний спеціально для Gazeta.ua.
Текст передруковується з дозволу автора
Коментарі