На місце Компартії прийшли популісти у вишиванках

Нас явно кудись не туди занесло

До 2014 року кожні вибори в Україні були зіткненням двох світоглядно-електоральних наративів. Боролися два світи: державницько-прозахідний проти рабсько-пролетарського. Партія регіонів, комуністи та їхні сателіти "купували" свого виборця робочими місцями і дешевим їдлом. Партії протилежного табору обіцяли своїм прихильникам незалежну Державу і рух України на Захід. Це протиборство тривало від виборів до виборів. Виникали нові партії і політики, але формула протистояння двох політичних наративів в Україні залишалася незмінною. Чорновіл проти Кравчука, Кравчук проти Кучми, Кучма проти Симоненка, Ющенко проти Януковича, Тимошенко проти Януковича, Об'єднана опозиція "Батьківщина", УДАР і "Свобода" проти Партії регіонів і КПУ.

До 2014 року кожні вибори в Україні боролися два світи: державницько-прозахідний проти рабсько-пролетарського

На п'ятому році війни у нас бореться не два, а три наративи. Рабсько-пролетарський трансформувався у дві течії. Одна з них - це залишки тих таки "регіоналів", які разом з "миром" обіцяють все ту ж роботу і миску баланди. Компартію заборонили. Зате на їхнє місце прийшли популісти у вишиванках. Пригадуєте, як не раз говорили, що нам треба комуністів, але своїх - синьо-жовтих. Ось вони. "Батьківщина", Радикальна партія Ляшка та інші капліни. Вони стали ось цими комуністами у шароварах. Разом з колишніми "регіоналами" генерують рабсько-пролетарський і антизахідний дискурс.

Отже, якщо раніше ми обирали між двома концептами, то тепер маємо три: державницько-прозахідний, рабсько-пролетарський у вишиканках і рабсько-пролетарський у російських барвах. Дуже умовно частки послідовників цих трьох наративів серед українців складають 50, 30 і 20% відповідно.

Нічого хорошого в цьому немає. Якби все було так, як мало би бути у воюючій країні, то комуністам у вишиванках місця б не було. Державники мали б переважати проросійських рабів-пролетарів 80 на 20. Натомість, напередодні виборів маємо складнішу картину. І причин цьому кілька. Помилки чинного президента, робота кремлівської пропаганди на нашій території, безвідповідальність деяких українських політиків, які прогнулися під кон'юнктуру, і з державників перетворилися на махрових соціал-популістів. Хай навіть у вишиванках.

Війна - не кращий час для соціального популізму

Ситуація варта уваги і потребує корекції. Нас явно кудись не туди занесло. Війна - не кращий час для соціального популізму. Водночас, треба додати. Якби влада діяла так, як їй належало б за цих обставин, цей соціальний популізм не мав би жодних шансів.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Олексій Арестович Військовий експерт
Сергій Сингаївський Письменник, перекладач
Євген Клопотенко Кулінарний експерт
Дмитро Кулеба Дипломат
Погода