Кремль живе за формулою "вкрав, випив, у в'язницю"

У Росії немає плану "Б"

Російський прем'єр Дмитро Медведєв вирішив покласти під католицьку різдвяну ялинку розширений список санкцій проти українських фізичних і юридичних осіб.

До попереднього списку додали фірми і імена таких проросійських політиків, як Новинський, Колесніков і Мураєв. Краще за всіх подію охарактеризував Михайло Добкін. Він зауважив, що в список потрапили всі, хто голосував за виключення Льовочкіна і Бойка з Опозиційного блоку. "Оголосити це захистом інтересів російської держави і громадян Росії?! Та йдіть ви зі своїми санкціями! Д..ли б..дь!", - написав він у коментарі до посту Дмитра Медведєва.

Можна тільки здогадуватися, скільки ще теплих слів було вимовлено в цей вечір на адресу кремлівського керівництва прихильниками "русского мира". Адже якщо для патріотів України потрапляння в список є своєрідним визнанням, то для російської "п'ятої колони" в Україні це - удар нижче пояса. Чи жарт! Тим, хто потрапив у список заблокують всі безготівкові кошти, цінні папери та майно на території РФ. А також накладуть заборону на виведення капіталу за межі Росії. Як тепер накажете боротися з "київською хунтою"?, - пише Лариса Волошина для ДС.

Істеричність російських санкцій - це явна ознака того, що Кремль застосовує цей інструмент хаотично. У відповідь, а не як частину довгограючої стратегії щодо зміцнення проросійських сил в Україні. Для того щоб зрозуміти причини такої алогічної поведінки, необхідно згадати, що кримська авантюра теж починалася з повної впевненості Путіна, що Захід проковтне, відвернеться, пообурюється і змириться. А закінчилося все розчавленими гусьми і оскверненим пармезаном. Російське керівництво вкотре розпорядилося "бомбити Воронеж". А це означає, що Росія не отримала те, на що розраховувала, і тепер компенсує тактичні прорахунки істеричною суєтою і кидається в крайності. У пояснювальній записці до додаткового списку санкцій йдеться, що Мінфін РФ матиме право на особливу взаємодію з фігурантами. Симпатикам Росії запропоновано намагатися краще.

Не маючи можливості по-іншому зупинити Україну, в Росії вирішили тиснути на тих, хто дійсно від неї залежить. На своїх прихильників в Україні. Це мало б сенс, якби не одне "але". Російському керівництву абсолютно невтямки, що народи можуть чинити опір, обережні західні політики здатні голосувати за санкції, а такий "свій хлопець", як Михайло Добкін, може обкласти прем'єр-міністра Російської Федерації матом. Росія однаково втрачає обличчя, коли її агенти безкарно завалюють спецоперацію з примусу України до "русского мира", і коли отримує пряму образу у відповідь на санкції, яких, схоже, не боїться ніхто. А що буде робити Кремль, якщо всі ці люди несподівано рушать до західних цінностей? Адже крім російських активів у них є ще й західні рахунки, а також українські інтереси. Деякі з фігурантів списку можуть несподівано згадати, що вони люди впливові, а не "тварини тремтячі" і вкотре переметнуться. Що тоді?

У російській мові є приказка: "Гальма придумали боягузи". Іноді, спостерігаючи за діями Росії, складається враження, що ці слова стали основною доктриною "русского мира". У п'ятницю, 21 грудня, в найпівнічнішому норвезькому поселенні Лонг'їр, розташованому всього в 600 милях від Північного полюса, відбулося перше в історії острова збройне пограбування банку. Протягом 20 хвилин нападник був заарештований. Треба сказати, що інцидент стався на одному з островів Архіпелагу Шпіцберген. Єдине повідомлення з материковою Норвегією тут - аеропорт. Кількість жителів селища - не більше 2 000 осіб. У такому камерному місці неможливо залишитися непоміченим. Покинути острів теж не вдасться. Саме тому в містечку Лонг'їр не було жодного демонстративного пограбування. До минулої п'ятниці. Нападником виявився іноземець, який мандрує островами Північного Льодовитого океану. А тепер увага питання! Громадянином якої держави є це відчайдушне дурило? У кого розуму вистачило? І ви не помилилися. Це росіянин.

Небажання думати про наслідки, яке демонструє найвище російське керівництво, впливає і на громадян РФ. У результаті процес стає незворотним. У найвідповідальніший момент виявляється, що у Росії немає плану "Б". Що таку дрібницю, як суб'єктність і інтереси всіх учасників процесу, любителі легкої наживи не передбачили. Включення представників проросійських сил в Україні до списку санкцій є найкращою ілюстрацією російської політики. Крим, Донбас, Сирія, Солсбері - все це злодійська романтична формула "Вкрав, випив, у в'язницю". Росія транслює світу, що не боїться бути застуканою на гарячому. І це шокує цивілізоване суспільство. Але ще вона демонструє тим, хто вірно служить їй, що в будь-який момент готова тягнути їх за собою на дно. Що вони не важливі. Росія пропонує тим, хто пов'язав своє життя зі служінням її інтересам, тільки в'язницю, ганьбу, заборони і зубожіння.

Катастрофа "русского мира" починається не з того, що істинно віруючі в російську ідею усвідомлюють всю нелюдськість Кремлівських планів, а з того, що жадібні циніки зрозуміють, що їм більше нема чого ловити серед захисників російських скреп. Істеричні санкції якнайкраще сприяють такому прозрінню.