Росія приречена розвалитися на національні анклави

Кримінальним режимам рано чи пізно приходить кінець

Свого часу радянські генсеки Хрущов і Брежнєв ставили ціллю для СРСР "наздогнати і перегнати Захід". Путін і його оточення зрозуміли, що не тільки перегнати, але й наздогнати Захід Росії не вдасться. Тому Путін вирішив побудувати альтернативу Заходу. Цим і можна пояснити глобальні амбіції сучасних кремлівських еліт та початок гібридної війни Москви з Україною та західним світом.

У цьому контексті у путінські стратегічні плани входить розділення Заходу. Наслідком чого в Москві бачать демонтаж НАТО і Європейського Союзу.

Реалізуючи ці плани, Кремль вже добився послаблення єдності Північноатлантичного альянсу шляхом розпалювання в ньому внутрішнього інакомислення. Адже диктатура турецького президента Реджепа Ердогана все більше віддаляє Туреччину від демократичних стандартів НАТО. А авторитарний лідер Угорщини Віктор Орбан, який є стійким прихильником російського диктатора Путіна, зробив свою країну найслабшою ланкою в цьому оборонному союзі.

Не говорячи вже про те, що Москва активно заохочує європейську залежність від російських джерел енергії. Водночас новий газопровід "Північний потік-2" до Німеччини, в разі його реалізації, стане "газовим Троянським конем" Росії, за допомогою якого Кремль планує посадити Європейський Союз на "газову голку".

Всі дії Путіна на міжнародній арені свідчать про те, що він послідовно і цілеспрямовано намагається знищити існуючий ліберальний світовий порядок, який діє після закінчення Другої світової війни. Цей порядок, який заснований на системі багатосторонніх домовленостей, альянсів та інституцій було побудовано під керівництвом і фінансуванням США. Америці вдалося профінансувати відбудову зруйнованої війною Західної Європи, що призвело до процвітання економік країн, що до неї входили.

Після заснування НАТО в 1949 році, США і їхні союзники спромоглися надати довгострокові гарантії безпеки не тільки країнам-членам цього Альянсу, а й закласти основу для найбільшого періоду миру та процвітання в історії людства.

Протягом життя декількох поколінь в світі існував глобальний ліберальний порядок, завдяки чому було досягнуто розуміння того, що співпрацювати більш доцільно, ніж конфліктувати. Путін же своїми діяннями прагне все перевернути з ніг на голову і намагається знищити ліберальний "злотий вік".

У його трактуванні новий світовий порядок дуже схожий на "антипорядок", де кожна країна перетворюється на "фортецю", і де домінуватиме право сильного. Таким чином, сильніші, як вважають у Кремлі, забезпечуватимуть для себе більше територій, ресурсів і процвітання за рахунок сусідів.

Москва хоче зруйнувати і процес світової глобалізації, не усвідомлюючи того, що такий радикальний ізоляціонізм є повністю відірваний від сучасних економічних реалій. Не говорячи вже про те, що без глобальної торгівельної мережі, всі існуючі національні економіки приречені на руйнування. А багато країн взагалі не зможуть прогодувати своє населення без надходження імпортних харчів, оскільки в такому разі ціна на майже всі продукти фантастично злетить вгору.

Якщо говорити про путінський "антипорядок", то поки що йому вдається насадити його в Російській Федерації. Постійний негативний відбір в елітах РФ призвів до системної деградації на всіх рівнях. Антиселекція і деградація всієї системи влади в Росії веде до повної деградації у всіх сферах і розкладання інституцій управляння.

Ці негативні процеси стають незворотними, оскільки в Москві намертво тримаються за примарне минуле часів СРСР, і не бажають рухатися до сучасності і майбутнього. Але майбутнього не можуть мати ті, коло влаштовує бандитський совковий варіант псевдокапіталізму і засилля олігархії.

Цей путінський клептократичний режим, заснований на корупції і кумівстві, дуже не любить коли корупція стає предметом публічного обговорення і гласності.

Недоучки, котрі волею долі отримали контроль над Росією, не знають того, що коли прагнеш абсолютної влади, застосовуючи незаконні і жорстокі способи, завжди отримуєш криваву революцію і власну загибель. Проте їм невідомі уроки зарубіжних і російських революцій, вони бояться тільки "помаранчевих", яким, як їм здається, легко запобігти. На жаль, російський цар Микола ІІ і король Франції Людовік ХVІ їм не стали прикладами таких катастроф. Бо вони двієчники в гуманітарних науках.

Та й у великій політиці поводяться, як повні профани. Які своїми недолугими діями наближають неминучий крах свого режиму і провокують катастрофічні катаклізми у Росії.

Іншого і бути не могло, оскільки не дуже далекий Путін свідомо оточив себе людьми, які явно ще менш розвинені, ніж він сам. А це рано чи пізно мало принести свої негативні плоди. Ще й віковий фактор дає про себе знати. Старіє довічний президент, а його основна кваліфікація потихеньку стирається, позаяк він вже давно не проходив перепідготовки за своїм основним кегебістським фахом.

Путінський режим поділив суспільство на панів і холопів. І сьогоднішні пани – це кар'єристи партійці, колишні комсомольські бонзи, вищі чини в КГБ, і соціально їм близькі бандити і кримінальні елементи.

Нинішня Росія стала кастовою державою, в якій тюремні порядки перенесені на політичну структуру суспільства.

Кримінальним режимам рано чи пізно приходить кінець, при чому дуже поганий. А кремлівський режим не тільки є мафіозним, а ще і бандитським. Де все вирішується за поняттями і тільки однією персоною беззмінним Путіним. Усі інші тільки виконують його накази.

Проте, коли в ролі глави держави виступає злодій, вбивця, брехун і міжнародний злочинець, то фінальний результат буде цілком закономірним.

А враховуючи той факт, що Російська Федерація є правонаступницею СРСР, який є по суті сином Російської імперії, а Російська імперія, в свою чергу, породженням Золотої Орди, то Росія приречена вальсувати на тих же самих граблях, поки не відбудеться її остаточний розвал на національні анклави.

Тому замість омріяної альтернативи західній цивілізації Путін привів Росію до катастрофи. І ця катастрофа стане неминучою, якщо в Російській Федерації не знайдуться здорові сили, котрі будуть спроможні зупинити стрімку деградацію своєї держави, яка сьогодні опинилася фактично на краю прірви.

Оригінал