Коли Путін говорив про Росію, Україна не давала йому спокою

Про що була підсумкова прес-конференція президента РФ

В кінці кожного року шанувальники психоделічних видовищ мають нагоду спостерігати підсумкову прес-конференцію Володимира Путіна. Це дійство цікаве тим, що наявно демонструє ту саму "свою реальність" російського президента, яка так вразила німецьку канцлерін Ангелу Меркель.

Цьогоріч прес-конференцію він провів 20 грудня. Перше питання: а чи вірить він сам у те, що несе? І друге: хто всі ці люди, які так радісно плескають в долоні кожен раз, коли очільник їхньої держави обіцяє світові ядерний Голокост? Вони божевільні? Відповідь - так. Вони там всі - перефразовуючи Бориса Немцова - зазнали незворотніх розумових втрат, - пише Лариса Волошина для espreso.tv.

Якщо пропустити традиційну браваду про надої та ріст всього, що тільки можна, цьогорічна прес-конференція почалася з питання про ядерну війну. Журналістка "Першого каналу" попросила Путіна заспокоїти її маленького синочка, який дуже боїться ядерної війни. Зауважимо, що цю стурбовану матусю аж ніяк не торкнуло, що саме завдяки її плідній роботі дитинка тепер неспокійно спить ночами. Ба більше! Їй здалися недостатніми заспокійливі слова російського лідера про те, що хтось здохне, а хтось піде до раю. Тому вона вирішила уточнити. Заради всіх дітей Росії. Контрольний, так би мовити, прямо в дитячу голову. Буває. Путін погодився, що у світі існує така проблема і винна у всьому тенденція по недооцінюванню небезпеки ядерної війни. "Хай потім не пищать, що ми домагаємося якихось переваг. Ми забезпечуємо свою безпеку", - вигукнув він і пояснив: "Стрельнула підлодка з океану, а хрін її знає, в ядерному вона, чи не ядерному виконанні". А далі російський лідер підсумував, що все ж таки сподівається на здоровий глузд людства. Нічого не скажеш, заспокоїли малечу.

Що стосується України, то тут російський лідер визначився давно. Незалежність української держави, на його думку, дорівнює прояву найлютішої русофобії. От і зараз, тільки-но український журналіст Роман Цимбалюк підняв український прапор, його одразу ж звинуватили в бажанні влаштувати скандал. Садизм та цинізм притаманні російським владцям. Згадаємо, як знущалися над Олегом Сенцовим, українськими військовополоненими, кримськотатарськими та українськими заручниками в окупованому Криму. Кожен раз, коли життю і здоров'ю українських громадян загрожувала небезпека, з'являлася якась усміхнена пошесть на кшталт Пєскова, Москалькової, Лаврова, Захарової чи Путіна, і звинувачувала Ірину Геращенко чи Людмилу Денисову у намаганні влаштували скандал. Схоже на оте нетлінне від Шарікова, сказане із садистським задоволенням: "Ми тих котів душили - душили". Так і тут: "Абирвалг. Україна. Русофобія. Бандерівці. Скандал".

Треба констатувати, що українські питання найбільш болісні для російського громадянина. Всі ці ріст цін, зниження пенсій - все це Україна. От про що має думати пересічний росіянин, коли його лідер видає таке: "Невеликий ріст цін на початку року мине, а потім вони будуть знижуватися"? З чого б це ціни в Росії роблять такі дивні кульбіти? А може це санкції? Може прийшов час забиратися з України? Або інша цитата: "Нам потрібно увійти в другу лігу економіки. Зайняти п'яте місце по об'єму економіки". З якого боку увійти? Пробачте за непристойні натяки. Що це за друга ліга? Чи це не та Велика вісімка, з якої Росію поперли через агресію проти України? А оце от: "Нам потрібен технологічний прорив. Нам потрібно стрибнути в новий технологічний уклад". От що має думати росіянин? А як же: "Дострибалися по майданах, справжні росіяни не стрибають"? Кісєльов же розповідав. Навіть коли Путін говорив про Росію, Україна не давала йому спокою.

Тільки-но торкнулися українських проблем, публіка у залі помітно пожвавішала. Нарешті - про найголовніше! І Путін не розчарував. За його словами те, що відбувається з православ'ям в Україні "розумом не осягнути". Пряме втручання держави у справи церкви, великі українські гроші, які стали головним мотивом патріарха Варфоломія для надання Україні томосу. Жах! Страшне! "Створили Об'єднану церкву Стамбульнічеського приходу", - бідкався російський президент. А потім почав буркотіти про криваві розколи та розрив двох культур.

Щодо питання по російській окупації Донбасу, Путін сказав: "Ми надаємо гуманітарну та іншу допомогу цим людям, щоб їх там не розчавили, не з'їли та не порвали остаточно". Тобто, по-перше, російський лідер вірить у розп'ятих хлопчиків та з'їдених снігурів, які злилися в його запаленому розумі у єдину картину. А, по-друге, кривава бійня, влаштована на території суміжної держави, в сучасному російському словнику тепер називається "інша допомога". З Кримом у Путіна взагалі вийшов конфуз. Перед тим, як дати слово журналісту, прес-секретар Дмитро Пєсков гаркнув: "Кавказ опустити, Крим підняти!" От що б це значило? Крим та Чечня є двома найбільш дотованими регіонами. То може Аксьонову готують заміну на керівника з іншого регіону, який приїде на захоплений півострів за своїми грошима? Що це за шифр? На запитання про кримські санкції Путін відповів, що анексія - це силове захоплення регіону. "А якщо люди віддали свої голоси на виборах, то це вже не застосовується. Але якщо на півострові були вибори, тоді за що проти нього санкції?", - запитав він когось уявного.

Був на прес-конференції ще один прекрасний взірець алогізму. І стосувався він захоплення в полон українських моряків в нейтральних водах Чорного моря. Путін розповів, що "інцидент в Керченській протоці" був провокацією з боку України, яка дозволила Петру Порошенку "трошки підвищити рейтинг" напередодні виборів. "Розраховували, що хтось із них загине. Але, слава Богу, цього не сталося", – заявив він щодо майбутнього військовополонених. Якщо згадати, що це Росія погналася за українськими кораблями та застосувала зброю в нейтральних водах без жодного пострілу з українського боку, то виходить зовсім вже дивакувато. Тобто, якби росіяни потопили катери, вбили екіпажі, то рейтинги Порошенка злетіли б до небес? Тільки росіяни можуть повірити, що смерть власних громадян може підвищити президентський рейтинг. У них був Беслан, Чечня та Владикавказ. Але навіть якщо сприйняти сказане на віру, залишається питання: навіщо Путін підігравав українському президенту і трошки наростив йому рейтинг? Чи не простіше було пропустити катери, не чинити перепони, не ганятися за ними двома морями. Тоді рейтинги Порошенко впали б ще нижче. Логіки в таких поясненнях військового нападу в Чорному морі нема. Як і правди.

Алогізмів, відвертої маячні, погроз, сльоз та прокльонів на цій конференції було багато. Як, до речі, і на минулорічних. Але є щось, що має тішити саме нас - українців. На запитання журналіста The Wall Street Journal, чи хоче Путін правити світом, прозвучала перша і остання правдива відповідь: "Авжеж!". І зал радісно зареготів. Він хоче, але не може. Тому що на його шляху стоїть нескорена Україна. Ми з вами стали кісткою у горлі російського недо-Цезаря та його холуїв. Це єдиний висновок, який напрошується після побаченого та почутого. Росія заплуталася у хворобливих фантазіях про власну геополітичну велич та в маячні про необхідність взяти реванш за програш у холодній війні. Згадаємо, що Радянський Союз сконав як раз на спробі конкурувати зі Сполученими Штатами у Зоряних війнах. То чи варто дивуватися, що будь-яке спілкування Путіна з народом схоже на знамените "Десь там у далекій-далекій галактиці"? Все якраз логічно.