Третій Майдан неможливий без Януковича
П'ять років тому зло мало ім'я і посаду. Сьогодні ця ніша вакантна
У річницю другого Майдану деякі міркують про третій. Але особливість в тому, що український Майдан неможливий без Януковича.
"Янукович" - це уособлення темного майбутнього. Той, хто втілює в собі думку про те, що завтрашній день неминуче буде гірший, ніж вчорашній. Той, хто здатний об'єднати настільки різну країну проти себе. Той, заради повалення якого Україна здатна повстати. І ця ніша сьогодні вакантна.
Той табір, який колись єдиним фронтом виступав проти минулого президента, встиг роздрібнитися в епоху нинішнього. Україна ділиться на тих, хто вважає, що час працює на країну і тих, хто впевнений, що він працює проти неї. Перший табір акумулював "адептів перемоги". Другий - "адептів зради".
Філософію "зради" звинувачують в тому, що вона вигідна Кремлю. Її адептів - в тому, що вони сіють зневіру, знецінюють Майдан і всі зміни, що відбулися після нього.
Філософію "перемоги" звинувачують в замилюванні очей. Її адептів - в тому, що вони намагаються виправдати корупцію, злодійство і прикривають війною відсутність системних реформ.
Філософію "зради" звинувачують в тому, що вона вигідна Кремлю. Філософію "перемоги" - в замилюванні очей
Особливість в тому, що всі мають рацію. І всі неправі.
Світогляд тотальної "зради" дійсно вигідний Кремлю. Тотальна невіра, розчарування і фрустрація - ось ті три кити, на які спирається російський порядок денний в Україні. "Ви програли". "Нічого не добилися". "Нові гірше старих". Ці гасла Кремль намагається перетворити в світоглядний депозит. Який потім стане приносити потрібні дивіденди.
Світогляд тотальної "перемоги" дійсно вигідний корупціонерам. Дозволяє прикриватися патріотизмом. Оголошувати журналістські розслідування - підступами ворога. Будь-який мітинг можна оголосити грою на користь агресора. Будь-яке невдоволення - записати в спроби "розгойдати човен".
Але правда, як це часто буває, десь посередині.
Тому що саме "філософія зради" з усім її скепсисом і недовірою виконує роль "контрольних ваг". Вона змушує активістів стежити за чиновниками. Журналістів - писати про зловживання. Небайдужих - чергувати під судами під час розгляду резонансних справ.
А "філософія перемоги" - це уміння співставляти результат зі стартовими позиціями. Здатність не ігнорувати прогрес і зміни. Це вміння не впадати в біснування, спекуляції і тотальні узагальнення.
Крайнощі токсичні. Дистильована "зрада" чревата фрустрацією, пораженством і робить свого адепта "корисним ідіотом" в руках Москви. Дистильована "перемога" перетворює свого адепта в "комсомольця" і "корисного ідіота" в руках вітчизняних глитаїв.
Тотальне "перемогобєсіє" нічим не краще тотального "зрадобєсія"
Беззастережна перемога будь-якого з таборів чревата. Тотальне "перемогобєсіє" нічим не краще тотального "зрадобєсія".
Обидва ці світогляди здатні приносити як шкоду, так і користь. У кожен із цих порядків денних сьогодні інвестують як зі щирих мотивів, так і з кон'юнктурних. Немає нічого гіршого, ніж судити протилежний табір за його гіршими представниками.
П'ять років тому Україна мала конкретного антигероя. Етичний і естетичний вододіл виглядав очевидним. Зло мало ім'я і посаду. Проти нього було легко згуртуватися - і тому Майдан переміг.
Але якщо п'ять років опісля ви ностальгуєте за етичною простотою вуличного протесту - це ще не дає вам право розкидатися ярликами.
