Головний союз проти Порошенка Коломойський уклав із Тимошенко

Зеленський і Шевченко грають роль спойлерів

Російська агресія в Азовському морі повинна нагадати, що на виборах 2019 року українці обиратимуть не тільки президента, а й головнокомандувача. Не забуваймо, що Росія веде війну з Україною. Такий стан справ буде існувати принаймні до 2024 року. Тоді Путін закінчує свій термін, та й Україна знову проводитиме вибори.

Президентська виборча кампанія в Україні офіційно почнеться в січні 2019-го. Однак основні кандидати на крісло вже відомі. У березні українці обиратимуть між чинним президентом Петром Порошенком, прихильником "сильної руки" Анатолієм Гриценком і популістами.

Передвиборча кампанія Порошенка ґрунтується на патріотичних закликах "Армія! Мова! Віра!". Вони під час війни з Росією здатні знайти відгук серед українців із західних і центральних регіонів. Кампанія Порошенка зображає його кандидатом, який не зрадить національні інтереси в обмін на капітуляцію завдяки укладенню "мирної угоди" і стоїть на заваді втіленню стратегічних планів Володимира Путіна щодо України.

Хоча після 2014-го "Блок Петра Порошенка" й "Народний фронт" Арсенія Яценюка разом давали найбільше голосів за реформи, багато з них непопулярні та поки не принесли позитивних результатів. Тому в передвиборчій кампанії Порошенка не роблять наголосу на його ролі як гаранта продовження реформ.

Участь у президентських виборах 2019 року стане третьою спробою колишнього міністра оборони Гриценка. В одному з інтерв'ю він схвально оцінив авторитарних лідерів, у тому числі чилійського диктатора Августо Піночета. Гриценко єдиний із-поміж усіх кандидатів підтримує відновлення президентської форми правління, яка діяла в Україні протягом правління президентів Леоніда Кучми і Віктора Януковича. Серед 27 посткомуністичних країн ті, які успішно завершили демократичний транзит і приєдналися до ЄС і НАТО, мають парламентські системи. Водночас авторитарні та клептократичні режими в Євразії здебільшого обрали президентські.

Партія "Громадянська позиція" ніколи не потрапляла до парламенту. І Гриценко ніяк не пояснив, як збирається заручитися підтримкою 300 депутатів, аби змінити Конституцію. Якщо його оберуть, йому буде вкрай важко сформувати парламентську коаліцію й уряд.

У виборах також візьмуть участь три проросійські популісти з колишньої Партії регіонів: Юрій Бойко (від партії "За життя"), Вадим Новінський (Партія миру) і Євген Мураєв (партія "Наші"). Союз Бойка з Рабіновичем і Віктором Медведчуком означає, що він буде найбільш проросійським кандидатом. Хресним батьком доньки Медведчука є не хто інший як Володимир Путін.

Однак трьом проросійським кандидатам заважатимуть два чинники. По-перше, 16% українських виборців і 27 одномандатних виборчих округів у Криму та на Донбасі перебувають під окупацією Росії. Без цих виборців і, зважаючи на апатію мешканців східної України, проросійський кандидат не зможе перемогти на президентських виборах.

По-друге, якби представники проросійського табору об'єдналися довкола одного кандидата, він би міг здобути друге або бодай третє місце на виборах. Після того, як "Опозиційний блок" розколовся і представники "газового лобі" Бойко й Сергій Льовочкін вийшли з нього, такий результат став неможливим. Співіснуванню "газового лобі" й донецького клану прийшов кінець. На президентських виборах змагатимуться три проросійські кандидати, які раніше представляли "Опозиційний блок", а також донецький олігарх Сергій Тарута, який колись був союзником Тимошенко.

Усі ці чотири кандидати використовують антивоєнний популізм, обіцяючи мир на Донбасі. Умови такого миру доволі розмиті. Однак, вочевидь, ґрунтуватимуться на пропозиціях Віктора Пінчука, які він висловив три роки тому, і Медведчука. Суть зводиться до того, що Київ визнає російський контроль над Кримом, а взамін два маріонеткові утворення Кремля ДНР і ЛНР повернуться до складу України в якості автономних одиниць. Путін і представники проросійських політичних сил розуміють, що зможуть відновити свій вплив, тільки якщо проросійські виборці знову братимуть учать в українських виборах.

Єдиною несподіванкою серед трьох проєвропейських популістів є мер Львова Андрій Садовий, чия парламентська фракція "Самопоміч" регулярно голосує в унісон із "Батьківщиною". Ці дві фракції, а також Радикальна партія Олега Ляшка не дали жодного голосу під час розгляду погодженого із МВФ бюджету 22 листопада.

"Батьківщина" Тимошенко є членом правоцентристської Європейської народної партії, однак останнім часом її поведінка набула значний лівий ухил. Тимошенко виступає проти будь-яких іноземних інвестицій в українську газотранспортну систему. Тому критикує наміри уряду залучити для цього західні інвестиції. Тимошенко також найбільш завзято серед українських політиків обстоює продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, попереджаючи, що інакше "розпочнеться велика громадянська війна аграрної мафії проти фермерства". Вона ініціювала кампанію зі збору підписів за проведення референдуму проти земельної реформи.

Земельна реформа тісно пов'язана з реформою децентралізації. Остання спричинила суттєвий приріст бюджетних надходжень, які лишаються на місцях. Згідно з аналізом Світового банку, земельна реформа здатна прискорити економічне зростання і скоротити безробіття.

Не менш запекло популісти критикують медичну й пенсійну реформи, які вимагав Захід.

"Батьківщина" найгірше з-поміж усіх п'яти проєвропейських парламентських фракцій голосувала за реформаторські законопроекти, згідно з дослідженням "Vox Ukraine". "Народний фронт" і БПП підтримували реформаторські рішення в парламенті у 79% і 73% випадків відповідно. Рівень підтримки реформ із боку Радикальної партії й "Самопомочі" був приблизно однаковим (63% і 64%), а в "Батьківщини" становив лише 52%. Гірші показники мають тільки дві олігархічні депутатські групи "Воля народу" і "Відродження" (33% і 37%). А останнє місце з 17% посідає "Опозиційний блок".

Подібною є картина щодо голосування за реформаторські законопроекти з боку лідерів фракцій. Найкраще голосують лідер "Народного фронту" Максим Бурбак із показником у 90% (21-е місце з 423 депутатів) і "Блоку Петра Порошенка" Артур Герасимов із показником у 86% (56-е місце). Лідери Радикальної партії і "Самопомочі" демонструють приблизно однаковий рівень підтримки реформ: 73% і 72% (161-е і 171-е місця) відповідно.

Тимошенко, натомість, голосувала за реформи лише в одному випадку з трьох (34%) і тому посідає дуже низьке 330-е місце – нижче лідера олігархічної групи "Воля народу" Ярослава Москаленка, який голосував за кожен другий реформаторський законопроект (51%) і обіймає 284-е місце. Нижче Тимошенко розташовані тільки Віталій Хомутиннік із "Відродження" (340-е місце) й Олександр Вілкул із "Опозиційного блоку" (394-е місце).

У часи економічних труднощів і війни з Росією популізм знаходить відгук у багатьох українців. Цьому сприяє й той факт, що популісти послуговуються фактами вельми вибірково й обіцяють виборцям золоті гори. Тимошенко, наприклад, посідає перше місце в "Рейтингу популістів і брехунів в українській політиці" від "Vox Ukraine". За нею слідують колишні депутати "Опоблоку" Рабінович і Бойко та лідер фракції Вілкул. Замикає першу п'ятірку лідер "Самопомочі" Олег Березюк.

Українські олігархи ніколи не діяли спільним фронтом. Після 2014 року це стало очевидним як ніколи. Ігор Коломойський отримав серйозний удар від держави, втративши ренту від двох корупційних схем: контролю над державною "Укрнафтою" і володіння "Приватбанком", завдяки якому протягом 2005–2016 років він відмив $5,6 млрд.

Сьогодні Коломойський підтримує трьох кандидатів. Комік Володимир Зеленський і лідер фейкової націоналістичної партії "Укроп" Олександр Шевченко грають роль спойлерів і технічних кандидатів. Водночас головний союз, спрямований проти Порошенка, Коломойський уклав із Тимошенко. Не дивно, що найпопулярніший телеканал України "1+1" нещадно критикує президента. "Інтер" – другий за популярністю канал, у власності представників "газового лобі" – також висвітлює його діяльність в негативному світлі.

Українська традиція протистояння проросійського і прозахідного кандидатів у другому турі президентських виборів перервалася у 2014-му, й не відновиться наступного року. Найвірогіднішим сценарієм є вихід у другий тур чинного президента Порошенка й популістки Тимошенко. Гриценко й Садовий, ймовірно, здобудуть третє й четверте місця в першому турі.

Якими б не були результати українських виборів президента, вони вплинуть на парламентські перегони, які відбудуться вісім місяців по тому. І дадуть відповідь на питання, чи досягне європейська інтеграція України точки неповернення у 2024 році.

Тарас Кузьо, для Gazeta.ua