Українці обирають президента, як пральну машину. Зеленський ідеально підходить

Театр і реальне життя – різні речі

Феномен зростання рейтингів Володимира Зеленського прямо пропорційний зростанню у суспільстві антирейтингів українських політиків. Зараз він коливається від 30 до 50% . Судячи з динаміки, яку показують останні опитування, недовіра продовжує зростати.

При цьому українці продовжують не довіряти не лише політикам, але й іншим політичним інституціям – партіям, парламенту, депутатам місцевих рад. У цій постійній недовірі вони починають шукати щось принципово "нове", що не ідентифікується з політичною системою. Це "інше" має бути просте, зрозуміле, яке може швидко, легко та безболісно вирішити всі проблеми.

У цих пошуках "легкої електоральної долі" українці потрапляють у пастку, підготовлену сучасним інформаційним світом споживання. Клацаючи пультом на екранах телевізорів, вони починають обирати політика так само, якби обирали нову пральну машину чи одяг. Ключовим фактором стає "емоційна картинка" і впізнаваність "бренду." Зеленський ідеально підпадає під ці очікування. Нав'язуваний ним образ президента -"слуги народу" - відповідає всім маркетинговим запитам суспільства. Він епатажний, смішний, зрозумілий, модний, доступний.

Глядачі захоплено спостерігають, як він із легкістю кіногероя вирішує будь-які проблеми в державі, перемагаючи всіх своїх віртуальних ворогів. Згадаймо, як у першому сезоні герой серіалу Голобородько приходить і каже: "Мы не будем возвращать кредиты МВФ". І потім, мов за помахом чарівної палочки, оперативно і безболісно фактично списує весь зовнішній борг країни. Ключове в його риториці вирішення проблеми – легка, безболісна відповідь на складне питання, що не може не подобатися глядачам.

Дивлячись на екранні перемоги Голобородька глядачі думають: якщо по той бік екрану всі проблеми вирішуються так легко, то і в реальному житті теж так можна. Головне, щоб президентом став не представник діючої політичної еліти, а свій простий хлопець з народу. І кожен раз, коли люди ведуться на цю виставу, вони забувають: там за екраном є свої режисери, постановники, які вибудовують інтригуючий сюжет на замовлення того, хто заплатив за цей "театр".

До речі, українці не унікальні у пошуках "позаполітичних лідерів." Згадаймо Італію, де до влади прийшли коміки та популісти з партії "5 Зірок." Однак вже перші півроку їх діяльності продемонстрували: вистава і реальне життя - дві різні речі. Якщо у реальність перенести "театр" результат буде протилежний. Після перших фінансових рішень бюджет країни "затріщав", а ЄС пригрозив новому італійському уряду санкціями за роздуття дефіциту.

На жаль, українці рідко вчаться на помилках інших, продовжуючи із впертістю наступати "на електоральні граблі," обирать популістів та коміків.

Тим часом важковаговики у політиці сміються із Зеленського, не вірячи у його перемогу. Штабісти всіх провідних кандидатів повторюють одну тезу: "Ну як може перемогти людина не із системи? Яка немає фінансів, розгалуженої партійної системи." Їхня проблема у тому, що вони мислять категоріями виборчих технологій минулого століття. Але часи змінюються. Як і способи ведення кампаній.

І не здатність пристосуватися до нових виборчих реалій може зіграти з важковаговиками злий жарт.

На відміну від них, Зеленський готовий вдаватися до нестандартної агітації. За місяць до виборів у лютому виходить третій сезон "Слуги народу," за перепетіями якого знову спостерігатиме вся країна.

Також є не підтверджена інформація, що найближчим часом заплановано тур афільованої із Зеленським "Ліги сміху" вищими навчальними закладами. Такий хід не випадковий, зважаючи на те, що майже 40% виборців лідера "95 кварталу" - молодь у віці 18-25 років. Тобто ті, хто рідко (майже ніколи) не ходять на вибори. Якщо Зеленському не вдасться їх змобілізувати, електоральні втрати сягнуть не менше третини, а отже можна забути про вихід до другого туру.

Подібна ситуація була у Києві в 1999 році, коли за мерську посаду боролися Омельченко та Суркіс. Омельченко робив ставку на бюджетників. Суркіс - на молодь, яка в день виборів банально не пішла голосувати. Натомість Омельченко виграв з перевагою у декілька разів.

А поки команда Зеленського розробляє нестандартні агітаційні кроки, маємо констатувати: ймовірність висування у президенти лідера "95 кварталу" - висока. А отже наступна виборча кампанія обіцяє бути не тільки напруженою, але й веселою.

Спостерігаючи за шоу, які готуватимуть нам штабісти та піарники, головне пам'ятати - всі кандидати, які виступатимуть перед нами на електоральних підмістках, після обрання на посаду знімуть маски. Будуть вимушені вирішувати складні соціально-економічні проблеми та продовжувати війну з Росією в реальному житті. Де зовсім інші правила, закони та можливості, ніж по той бік екрану.

Віктор Таран, для Gazeta.ua