Постійно творячи нове, ХХІ століття вбиватиме

Народження і смерть

Головною темою ХІХ століття була тема народження-через-смерть. У "Плинних ідеологіях" я це назвав "палінгенесійним міфом" ХІХ століття. Він був спільний для консерваторів і революціонерів, націоналістів і соціалістів - попри всі їхні відмінності. Проблема ХІХ століття полягала в тому, що воно не могло помислити творіння без заперечення, народження без смерті. Вперше це зробив Ніцше, у своєму образі дитини в "Заратустрі", вже під кінець століття.

Головною темою ХХ століття була тема смерті як такої. Смерть капіталізму, смерть імперій, смерть мистецтва, смерть філософії, смерть Бога, смерть модернізму і всіх інших -ізмів. Проблема ХХ століття полягала в тому, що воно аж надто повірило в шумпетерівське creative forces of destruction, переробило смерть на фетиш, - і водночас на банальність, "природну річ". А тому вже від початку століття було готовим на смерті без кінця.

Головною темою ХХІ століття є тема творчості, креативності, творення нового і т. д. Непомітно для себе, ХХІ століття дуже ніцшеанське - ми всі нагадуємо ніцшеанську дитину, "колесо, яке котиться саме собою". Ми креативні, але безжальні до минулого. Творчі, але амнезійні. Добре імпровізуємо, але погано пам'ятаємо. Проблемою ХХІ століття буде (і вже є) амнезія, здатність швидко забувати те, що відбулося навіть нещодавно, здатність з легкістю відкидати на смітник те, що було дорогим ще вчора. Минуле все більше нагадуватиме сміттєві полігони суспільства споживання: вони є, вони накопичуються, вони окуповують ріки та океани, але всі роблять вигляд, що їх не існує.

Дитяча легкість народження і запаморочливість креативності має своє вади: амнезію та усміхнену деструкцію. Постійно творячи нове, ХХІ століття вбиватиме, не помічаючи.

Текст є постом автора у мережі Facebook і не написаний спеціально для Gazeta.ua. Текст передруковується з дозволу автора

Оригінал