Сталося те, про що ми мріяли половину життя
Треба не змарнувати цей шанс
Щодо форуму YES скажу декілька тез:
1. Ще 5 років тому ніхто не міг подумати, що провідні мислителі людства (Ніл Ферґюсон, Рей Курцвейл, Ернандо де Сото, Ларрі Саммерс, Боно) будуть збиратися у Києві, щоб обговорити ключові проблеми світу. Україна стала точкою, в якій збігаються вектори напруги світових сил. За це заплачено велику ціну, і то не з нашої ініціативи. Тепер треба не змарнувати цей шанс.
Україна стала точкою, в якій збігаються вектори напруги світових сил
2. Слабо, але відчутно проявляється українська суб'єктність у світовій політиці. Ми про це мріяли половину життя. 5 років тому ніхто не міг уявити, що поставатимуть запитання "А що зробить Україна?". Що скажуть, те і зробить, бо була стовідсотковим об'єктом, а не суб'єктом. Суб'єктність поки що слабка, але вона вже є (найкращі приклади - суди з Газпромом і томос). Тепер треба не змарнувати цей шанс.
3. Обговорювати кандидатів у президенти загалом не бачу сенсу аж до кінця цього року. Натомість вважаю правильним сконцентруватися на обговоренні принципів. Що ми хочемо від кандидатів? Яким чином вони мають переконати нас, що це зроблять? Як ми можемо їх контролювати та примушувати? Без цих запитань наступний 5-річний цикл знову буде грою в казино: зробили ставку, а вона виявилася невдалою. Сподіватися на виграш в казино, маючи лише одну фішку один раз на 5 років, несерйозно.
Сподіватися на виграш в казино, маючи лише одну фішку один раз на 5 років, несерйозно
4. Основна думка, яку я виніс із першого дня форуму, присвяченого світовим проблемам: попри всі технологічні прориви, людина (human being) залишається основним драйвером і основною проблемою світового розвитку. Немає більшої сили, ніж мислення людей. Немає більшої проблеми, ніж мислення людей.
5. Основна думка, яку я виніс із другого дня форуму, присвяченого українським проблемам: ми аж надто застрягли у минулому. Треба швидко вилазити. Проблеми, які жваво обговорюються в Україні, або давно вирішені (а рішення розписані у книжках нобелівських лауреатів), або загалом не мають значення у сучасному світі.
6. Розрив між націями, які вже зробили крок у майбутнє, та тими, хто ще вагаються у теперішньому, навіть на перший погляд вже величезний. Це було наочно видно у дискусії нинішнього президента Естонії Керсті Кальюлайд (зірка цьогорічного форуму) та колишнього британського прем'єра Тоні Блера (і це ще з найкращих).
Розрив між націями, які вже зробили крок у майбутнє, та тими, хто ще вагаються у теперішньому, величезний
7. Давно майбутнє не було таким невизначеним, як сьогодні. Що буде з Євросоюзом? Що буде з НАТО? Що буде з Америкою? Що буде з Великою Британією? Що буде з Росією? Що буде з Китаєм? Що буде з торговельними війнами? Що буде зі світовою фінансовою системою? Що буде зі штучним інтелектом? Що буде з медіа, інформацією, правдою, Інтернетом? Що буде з демократією? На жодне з цих запитань немає відповіді. А це означає, що ми можемо запропонувати свої варіанти відповідей.
8. Моє особисте відчуття після вислуховування протилежних точок зору:
- Американські інституції встоять, демократи візьмуть Палату представників, але імпічменту не буде. Імпічменту не буде, але Трампа заженуть у Твітер і надійно там триматимуть;
- Велика Британія та Євросоюз відкладуть визначення всіх питань втілення Брекзіту на невизначений термін, так що буде "вихід без виходу";
- передача влади в Росії може статися в будь-який момент. Це буде надзвичайно непростий процес, після якого кордони країни можуть сильно змінитися;
Передача влади в Росії може статися в будь-який момент. Це буде надзвичайно непростий процес, після якого кордони країни можуть сильно змінитися
- європейська єдність щодо Росії в будь-який момент зруйнується, і санкції знімуть. Але Росія знайде спосіб зробити якусь чергову тупу гидоту, щоб об'єднати Європу проти себе;
- європейцям доведеться розкрити гаманці і витрачатися на оборону, не покладаючись на американців;
- Китай входить у непрості часи, а значить, проблеми у всього світу, бо він надто великий.
