Україна взяла російські банки в заручники
Інвестиції з Росії – зрада чи перемога?
Нова зрада намалювалася. Вийшла статистика. Статистика інвестицій в Україну. Її прочитали по діагоналі. І кажуть, що Росія найбільший інвестор в Україні. І це на тлі зливу патріотів і Медведчука в телевізорі. Суцільна зрада.
А що насправді? А насправді все з точністю до навпаки. Так, є статистика прямих іноземних інвестицій в Україну. Прямо скажемо, там мало інвестицій. Дуже мало. Не квапляться інвестори до нас. Але це не новина. Вони як в 2011 році втекли, так і не квапляться. А зараз, на тлі того, що відбувається в світі, криз у Туреччині та Аргентині, і поготів не поспішають. Це погано. Бо інвестиції - це єдиний шлях до економічного зростання. І нам дуже треба переконати іноземних інвесторів щоб вони прийшли. Але зараз про інше.
За тією ж статистикою, на папері, найбільшим інвестором в українську економіку є Росія. Частка Росії в прямих інвестиціях в Україну за підсумками 1-го півріччя - висока. У державу за статистикою надійшло $1,3 млрд. З них - $436 млн з Росії. Здавалося б, натуральна зрада. Якщо тільки не спробувати зрозуміти, що ж це за інвестиції. І тоді вийде швидше справжнісінька перемога.
В Україну надійшло $1,3 млрд інвестицій. З них – $436 млн з Росії
Що це за гроші - це докапіталізація російських банків. Звучить теж зрадливо. Як так, російські банки не дивлячись на протести патріотів, збільшують капітал в Україні. Просто таки експансія. Але що насправді? А насправді це не інвестиції, це скоріше схоже на виплату за заручників. Що відбувається з російськими банками? Україна фактично взяла їх в заручники. Банки під санкціями. І виводити гроші з України вони не можуть. Продати свої фінансові установи у них теж не виходить. Закрити їх просто так - не можна. Банкрутство - погана ідея, коли ти великий системний банк, представлений в різних країнах світу. У підсумку, російські банки змушені підтримувати свої дочірні в Україні, вибравши стратегію їхнього поступового вмирання. Іншого виходу їм не залишили.
Російські банки змушені підтримувати свої дочірні в Україні, вибравши стратегію їхнього поступового вмирання
В українських дочок російських державних банків є кредити перед материнськими банками. Так зазвичай роблять. Материнський банк дає дешевий кредит своєму дочірньому банку, а той вже кредитує бізнес. Але ми пам'ятаємо, що є санкції. Тому повернути ці кредити своїм материнським банкам дочірні банки в Україні просто не можуть. Що вони роблять з цими кредитами? Переводять їх в капітал. Транзакція чисто на папері. Одна частина пасиву балансу банку, кредитна заборгованість, просто переходив в інший рядок - капітал. Але що в підсумку? У підсумку ця транзакція проходить як пряма інвестиція. І бабах, у вас уже російські банки - найбільші інвестори в економіку України.
Чи зі своєї волі вони це роблять? Ні. Чи є це експансією в Україну - точно ні. Вони б втекли з радістю. Але не можуть. Чи підвищує це залежність України від російських грошей? Взагалі ні. Це все наслідки активної експансії російських грошей в 2010-2013 роках, коли російські банки під керівництвом Кремля кредитували в Україні все, що рухається. Тепер уже не кредитують. І кредити їм теж, прямо скажемо, не дуже повертають. Але шлейф тієї експансії ще іноді відбивається у статистиці.
Російські банки з радістю втекли б з України, але не можуть
От і все. Ніякої зради. І ніякої особливої перемоги. Просто злегка приємно, що можна додати багато головного болю російським державним банкам. І більше нічого немає в цій статистиці. І дає вона нам їжу для роздумів тільки в контексті того, що мільярд доларів іноземних інвестицій для такої країни як Україна - це дуже мало. Але це вже зовсім інша історія.
