Піднімемо наш прапор над руїнами Кремля!

Зі святом, друзі

Вперше я побачив наш прапор на вулицях Києва 22 травня 1989-го року під памятником Шевченку.

Тоді ж я вперше побачив ОМОН у роботі: "космонавти" у білих шоломах, з небаченими доти гумовими "демократизаторами" та щитами вискочили з підворітні на Терещенківській, "свинею" вломились у наш натовп та почали вихоплювати прапороносців та трощити і рвати знамена. Кількох хлопців устигли "повинтити" до вагонзаків, але тут ми всі оговтались, щільно оточили вагонзаки, хтось лягав прямо їм під колеса, та ледь не три години поспіль тримали облогу і гойдали автівки, поки перелякані менти таки випустили всіх наших з машин.

Ми оговтались, щільно оточили вагонзаки, хтось лягав прямо їм під колеса

У той самий день ми з друзями "наколядували" свої перші саморобні синьо-жовті значки - зроблені із пластмасових шкільних лінійок та шпильок. Памятаю, як коли ми зі значками заходили у рідні київські тролейбуси, пенсіонерки перелякано шепотіли "сматрітє, націоналісти, са Львова".

Наколядували" свої перші саморобні синьо-жовті значки - зроблені із пластмасових шкільних лінійок та шпильок

У грудні того ж року мене самого вперше "повинтили" за синьо-жовтий стяг, і на школу потім прийшла від ментів довга сувора "тєлєга" про необхідність виховної роботи із учнями.

Ще через рік ми з друзями та прапорами пройшли походом від Харкова до Полтави через десяток сіл та райцентрів, і у кожному перші кілька годин проводили у місцевій ментовці. Вартувало розгорнути прапори, як за кілька хвилин матеріалізовувася "бобік", за іронією розмальований саме у синьо-жовтий колір.

Вартувало розгонути прапори, як за кілька хвилин матеріалізовувася "бобік", за іронією розмальований саме у синьо-жовтий колір

А вже за місяць потому мені випала радість нести величезного нашого прапора від Софії до Київради. Відверто кажучи, особисто для мене День прапора досі швидше асоціюється саме із підйомом стягу на Хрещатику, за рік до тих подій, які ми сьогодні святкуємо.

А ще була честь піднімати цей прапор на барикадах повсталої Литви 1991-го та на барикадах обох наших революцій.

Мало що викликає у мене стільки позитивних спогадів та асоціацій, як наш прапор - по фіг, чи у нинішній конфігурації, чи перевернутий.

Зі святом, друзі, і тойво - готуємось піднімати наш прапор над руїнами Кремля! Раніше чи пізніше, але він має там замайоріти!

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі