Яка головна відмінність Росії від України

Що змушує країну ходити строєм

Наталії Поклонській запропонували скласти депутатський мандат. За те, що не підтримала пенсійну реформу. Ту саму, яку потім не підтримав і Путін.

Все-таки Поклонська - дитя української системи. Тієї самої, в якій вертикалі невисокі, касти умовні, а клановість має ліфти. Це в українському парламенті члени фракції мають запас гнучкості - і право на власну думку. А в Думі їм відведена роль дерев'яних солдатів. Бик може поводитися як Юпітер, але це лише образливіше для Юпітера, - пише Павло Казарін для "Крим.Реалії".

Поклонська так і не зрозуміла, що головна відмінність Росії від України - це монополія.

Головна відмінність Росії від України - це монополія

Російську політичну систему серед іншого народжувала монополія на гроші. Головне джерело доходу – вуглеводні. Решта – лише поліпи на трубі. У ті часи, коли нафта коштувала мало, Росія вирізнялася багатоголоссям. Щойно держава зосередила ресурс, який подорожчав, у своїх руках – країна почала ходити строєм.

Монополія на гроші дала метастази. У політику та економіку, в ухвалення рішень і визначення майбутнього. Держава стала єдиним джерелом розподілу благ – і почала вимагати відповідної лояльності. Від бюджетників, яким збільшили зарплати і пенсії. Від бізнесу, який годувався з купівельної спроможності. Від чиновників, які отримали корупційні годівниці різної величини.

Можливо, Наталія Поклонська просто не встигла цього зрозуміти. Зрештою, усе своє життя вона провела в країні, яка живе за іншими правилами.

На відміну від Росії, в Україні ніколи не було монополії на гроші. Тут не було єдиної смислоутворювальної сировини – кожен із наявних ресурсів був недостатній, щоб прогодувати всіх і все. У підсумку навколо кожного сформувалася своя фінансово-промислова група. Яка для захисту підконтрольного ресурсу створювала все те, чим пишалася країна.

В Україні не було єдиної смислоутворювальної сировини – кожен із наявних ресурсів був недостатній, щоб прогодувати всіх і все

Політичні партії, різнопланові ЗМІ – усе це виникло завдяки конкуренції українських вертикалей. Яких, на відміну від Росії, було кілька. До того ж майже завжди вони були сильнішими від Української держави – і вона не мала можливості увімкнути режим тотального контролю. Навіть за часів Віктора Януковича. Який і сам дуже скоро зметикував, що до чого, і почав створювати власну олігархічну вертикаль.

Унаслідок цього в Україні народжувалася конкуренція. Різні центри впливу боролися за парламент. Створювали медіа. Вели позиційні війни один з одним. Коли вулиця змела Януковича – ці самі ФПГ не дозволили країні впасти в небуття. Просто тому, що в їхніх меркантильних інтересах було збереження країни.

Поклонська, мабуть, так і не зрозуміла, в якій системі їй доведеться старіти

Якби Наталія Поклонська була українським депутатом – її поведінка не викликала б претензій у партійного керівництва. Тому що "тут так заведено". Українське багатоголосся нехай і народжувалося "из сора, не ведая стыда", але за десятиліття стало органічною деталлю політичного життя країни. Але колишня українська прокурорша, мабуть, за чотири роки так і не зрозуміла, у якій системі відтепер їй доведеться старіти.

Copyright © 2017 RFE/ RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/ Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Мирослава Ґонґадзе Головний редактор і керівник Української служби "Голосу Америки"
Віктор Каспрук Політичний аналітик
Тарас Возняк Культуролог, директор Львівської галереї мистецтв ім. Б. Возницького
Євген Іхельзон Засновник проекту "Я люблю Азію"
Сашко Даниленко Мультиплікатор, художник
Погода